Алексіс Аргуельйо

Андрес Алексіс Аргуельйо Бохоркес (ісп. Andrés Alexis Argüello Bohórquez; 19 квітня 1952 — 1 липня 2009) — нікарагуанський професійний боксер, згодом — суддя.

Алексіс Аргуельйо
Загальна інформація
Повне ім'я	Андрес Алексіс Аргуельйо Бохоркес
Народження	19 квітня 1952(1952-04-19) Манаґуа, Нікарагуа
Смерть	1 липня 2009(2009-07-01) (57 років) Манаґуа, Нікарагуа
Вагова категорія	легша, напівлегка, друга напівлегка, легка, перша напівсередня
Стійка	правша
Зріст	178 см
Розмах рук	183 см
Професіональна кар'єра
Перший бій	26 жовтня 1968
Останній бій	21 січня 1995
Пояс	WBA, WBC
Боїв	85
Перемог	77
Перемог нокаутом	62
Поразок	8

Чемпіон світу у напівлегкій вазі за версією WBA (23.11.1974—01.1977), чемпіон світу у другій напівлегкій вазі за версією WBC (28.01.1978—08.1980), чемпіон світу у легкій вазі за версією WBC (20.06.1981—07.1982).

У 1992 році занесений до Міжнародної зали боксерської слави (англ. IBHOF).

Спортивна кар'єра

У професійному боксі дебютував 26 жовтня 1968 року, перемігши Ізраеля Медіну.

2 жовтня 1971 року виборов титул чемпіона Нікарагуа у легшій вазі, перемігши Кіда Клея.

16 лютого 1974 року, як претендент, змагався за титул чемпіона світу у напівлегкій вазі за версією WBA, але поступився Ернесто Марселю (Панама).

23 листопада того ж року, як претендент, здійснив другу, цього разу вдалу, спробу завоювання чемпіонського титулу. Перемігши Рубена Олівареса (Мексика), завоював титул чемпіона світу у напівлегкій вазі за версією WBA.

Протягом 1975—1976 років провів чотири вдалих захисти свого титулу у поєдинках проти таких боксерів, як: Леонель Ернандес (Венесуела), Рігоберто Ріаско (Панама), Роял Кобаяші (Японія), Сальвадор Торрес (Мексика).

У 1977 році залишив чемпіонський пояс, перейшовши у другу напівлегку вагу.

28 січня 1978 року переміг Альфредо Ескалера (Пуерто-Рико) і став новим чемпіоном світу у другій напівлегкій вазі за версією WBC.

Протягом 1978—1980 років провів 8 вдалих захистів свого титулу проти таких боксерів, як: Рей Там (Філіппіни), Дієго Алкала (Панама), Артуро Леон (США), Альфредо Ескалера (Пуерто-Рико), Рафаель Лімон (Мексика), Боббі Чекон (США), Рубен Кастільо (США), Роландо Наваррете (Філіппіни).

У 1980 році залишив чемпіонський пояс, перейшовши у легку вагову категорію.

20 червня 1981 року одержав перемогу над Джимом Ваттом (Велика Британія) і став новим чемпіоном світу у легкій вазі за версією WBC.

Протягом 1981—1982 років провів чотири вдалих захисти свого титулу проти таких боксерів, як: Рей Манчіні, Роберто Елізондо, Джеймс Буссем, Енді Ґаніґен (всі — США).

У 1982 році залишив чемпіонський пояс, перейшовши у першу напівсередню вагу. Двічі, у 1982 та 1983 роках, змагався за титул чемпіона світу у першій напівсередній вазі за версією WBA проти Аарона Прайора (США), проте обидва рази невдало.

Посилання

• Профіль спортсмена на «BoxRec.com» [Архівовано 22 листопада 2018 у Wayback Machine.]. (англ.)