Відкрити головне меню

Александр Орловський
пол. Aleksander Orłowski
AleksanderOrlowski.Autoportret.ws.jpg
Автопортрет
Ім'я при народженні пол. Aleksander Orłowski
Народився 9 березня 1777(1777-03-09)[1][2][3]
Варшава, Річ Посполита[4][2]
Помер 13 березня 1832(1832-03-13)[1][2][3] (55 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія[4][2]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність художник, аквареліст, ілюстратор, літограф, pastellist, рисувальник
Відомий завдяки художник
Жанр Батальний жанр
Конфесія католик

Александр Орло́вський[5] (пол. Aleksander Orłowski, рос. Александр Осипович Орловский; 1777, Варшава — 1832, Петербург) — польський[6] живописець — баталіст і жанрист.

Зміст

БіографіяРедагувати

Александр Орловський народився в небагатій шляхетській родині[7] у Варшаві. Княгиня Ізабелла Чорторийська, випадково помітивши в майбутньому художнику схильність до малювання, віддала його в науку до живописця Ж. Норблену де ла Гурдену у Варшаві.

Керований патріотизмом і любов'ю до пригод Орловський в 1794 році поступив на службу в польське військо, брав участь у кількох битвах повстання Костюшка і, будучи поранений в одній з них, повернувся до Варшави. Тут він став вести безладне життя і навіть пристав до трупи фокусника. Норблен, цінуючи його артистичне дарування, намагався відхилити його від цих походеньок і знову прийняв у свій будинок. З тієї пори Орловський присвятив себе цілком мистецтву, яке незабаром доставило йому деяку популярність серед варшав'ян.

Потім він провів цілий рік в Литві, переїжджаючи з місця на місце і вивчаючи звичаї місцевого дворянства і народний побут. Після повернення до Варшави, він знайшов покровителя в особі князя Юзефа Понятовського і увійшов в моду у польської аристократії. В 1802 у приїхав до Санкт-Петербурга, де потрапив у милість до великого князя Костянтина Павловича, був поселений при його дворі і своїми малюнками і карикатурами створив собі ім'я в суспільстві.

Щоб ближче познайомитися з Росією, їздив до Москви, Новгорода та до інші території імперії; подорожував, крім того, по Франції, Італії та Німеччині. В 1809 у за картину «Бівуак козаків» Санкт-Петербурзька академія мистецтв присудила йому звання академіка. В 1819 у він був зарахований до генерального штабу для твору малюнків військових костюмів.

ТворчістьРедагувати

Орловський — талановитий, жвавий, але нестрогий рисувальник, що вмів схоплювати характерні риси зображуваних осіб і фігур і надавати їм рух. Окрім картин, писаних олійними фарбами, які, наприклад, знаходяться в Ермітажі «Козак, що вбиває тигра», «Корови на пасовищі», «Відпочинок мисливців», «Худоба на лузі», «Стадо на пасовищі», «Морський пейзаж» і «Корабельна аварія», Орловський справив незліченну безліч олівцевих, акварельних і креслення пером малюнків, розсіяних в альбомах осіб царської родини та аматорів мистецтва. Багато з цих творів, що зображують переважно козаків, башкир та інших вершників що мчаться, трійки і сцени простонародного життя, були ним самим літографовані.

Орловський згадується в поемі О. С. Пушкіна «Руслан і Людмила»:

Бери свій швидкий олівець,
Малюй, Орловський, ніч і січу

Згадав Пушкін Орловського також в «Подорожі в Арзрум»:

У кибиток … пасуться потворні, кошлаті коні, знайомі вам по прекрасним малюнкам Орловського.

Згадується у Веліжській справі, бо він писав двічі картини зображаючи ритуальне вбивство християнської дитини, у 1822 і у 1823 роках, на замовлення католицької громади міста Веліж на Смоленщині, де з 1817 по 1823 було вбито 9 дітей.

ПриміткиРедагувати

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б в г RKDartists
  3. а б Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7, 978-0-19-989991-3
  4. а б Орловский Александр Осипович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. іноді Олександр Йосипович Орловський → Намакштанська І. Є. Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. — Донецьк: Норд-Прес, 2009. — С. 118.
  6. Ковалевська О. Образ Мазепи в творах Олександра Орловського та Вацлава Павлішака… — С. 440.
  7. Artykuł «Aleksander Orłowski — malarz czasu zaborów», naszdziennik.pl, 7-8 marca 2009

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати