Александер Уліг
Александер Уліґ (нім. Alexander Uhlig; 9 лютого 1919, Лейпциг — 1 листопада 2008, Ессен) — німецький військовослужбовець парашутних частин люфтваффе, оберфельдфебель резерву. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
| Александер Уліг | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Alexander Uhlig | ||||||||
 | ||||||||
| Народився |
9 лютого 1919[1] Лейпциг, Саксонія, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецька імперія | |||||||
| Помер |
1 листопада 2008[1] (89 років) Ессен, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина | |||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||
| Діяльність | військовослужбовець | |||||||
| Знання мов | німецька | |||||||
| Учасник | Друга світова війна | |||||||
| Військове звання |
 Оберфельдфебель | |||||||
| Нагороди |
 | |||||||
Біографія ред.
На початку 1937 року поступив в Імперську службу праці. Восени того ж року поступив на службу в парашутні частини люфтваффе. Учасник захоплення Судетської області, окупації Чехословаччини, Польської кампанії і боїв у Норвегії. 14 квітня 1940 року потрапив у полон в Норвегії, в якому пробув 3 тижні. В 1941—1943 роках брав участь у близько 170 успішних операціях, в тому числі у висадці на Крит.
У червні 1944 року, після висадки союзників у Нормандії, 6-й парашутний полк, в якому служив Уліґ, бився з частинами американської 90-ї піхотної дивізії. Уліґ очолив невелику групу з 30 бійців, яка змогла стабілізувати становище полку і знищити один із батальйонів дивізії. Група захопила в полон більше 230 бійців, у тому числі командира батальйону і 11 офіцерів.
Згодом після цього Уліґ потрапив у полон. 22 квітня 1947 року, перед відправкою в Британію, зумів втекти і дістатися радянської зони окупації. 28 квітня прибув додому в Лейпциг. Через 10 років поступив у Дармштадтський технічний університет і здобув диплом інженера. Працював у деяких відомих німецьких компаніях, у віці 65 років вийшов на пенсію. Був почесним членом Асоціації ветеранів Нової Зеландії.
Нагороди ред.
- Знак парашутиста люфтваффе (7 вересня 1938)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» із застібкою «Празький град» (20 червня 1939)
- Залізний хрест 2-го класу (11 травня 1940)
- Нарвікський щит (1 березня 1941)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному (28 жовтня 1942)
- Нарукавна стрічка «Крит» (15 листопада 1942)
- Авіаційна планка військово-транспортної авіації
- В бронзі (22 грудня 1942)
- В сріблі (10 січня 1943)
- В золоті (23 лютого 1943)
- Залізний хрест 1-го класу (1 серпня 1943)
- Лицарський хрест Залізного хреста (29 жовтня 1944) — як оберфельдфебель резерву і командир взводу 16-ї роти 6-го парашутного полку.
Джерела ред.
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- González, Óscar with prologue by Alexander Uhlig (2009). German Paratroops in Scandinavia. Schiffer Military. ISBN 978-0-7643-3241-8.