Вікіпедія

Александер Пол

американський юрист і письменник, паралізований внаслідок захворювання на поліомієліт в дитинстві

Пол Александер (англ. Paul Richard Alexander; 30 січня 1946, Даллас — 11 березня 2024, Даллас ) — американський юрист і письменник, який у 6 років переніс важку форму поліомієліту і в результаті був паралізований. Все подальше життя він провів в вентиляційному апараті негативного тиску, знаного як «залізна легеня» (англ. Iron lung), залишаючи його максимум на кілька годин. Пол Александер став прикладом завзятості у досягненні повноцінного життя інваліда — він закінчив школу, здобув вищу освіту та вів юридичну практику, зокрема брав участь у судових засіданнях. 2020 року він написав автобіографічну книгу.

Александер Пол
англ. Paul Richard Alexander
Александер в «залізній легені»
Народився 30 січня 1946(1946-01-30)[2]
Даллас
Помер 11 березня 2024(2024-03-11)[1] (78 років)
Даллас[1]
Країна  США
Діяльність письменник, адвокат
Alma mater Техаський університет (1984)
Знання мов англійська
Magnum opus Three Minutes for a Dogd

Біографія ред.

Пол Александер народився 30 січня 1946 року в Далласі в родині грецьких іммігрантів: Гаса Ніколаса Александера та Доріс Марі Емметт, ліванського походження. В віці 6-и років, під час великого спалаху поліомієліту в США, заразився поліомієлітом, через який до кінця життя лишався майже цілком паралізованим. Пол міг рухати лише головою, шиєю та ротом. Пола доставили до лікарні Паркленда. Лікар помітив, що він не дихає, і помістив у «залізну легеню»[3][4][5][6].

Провівши в лікарні 18 місяців, батьки забрали його додому, для чого орендували портативний генератор і вантажівку, щоб привезти його та його «залізну легеню». Починаючи з 1954 року, завдяки організації «March of Dimes» і фізіотерапевту місіс Салліван, Пол навчився дихати язиково-глотковим методом, що дозволяло йому тимчасово покидати «залізну легеню»[7]. Проте, таке дихання потребувало постійних свідомих зусиль. Він не міг самостійно їсти, митися та чистити зуби[8].

Пол став одним із перших учнів Далласького незалежного шкільного округу, які отримали домашнє навчання. Не маючи змоги писати, він навчився запам'ятовувати почуте. У 1967 він закінчив середню школу Вільяма Вашингтона Семюела, ставши першою людиною, яка закінчила середню школу в Далласі, фізично не відвідуючи уроки[9][7].

Продовжив навчання він у Південному методистському університеті, де отримав стипендію[10], а потім у Техаському університеті в Остіні. Отримав ступінь бакалавра в 1978 році, а потім ступінь доктора права в 1984 році[11]. В 1986 році він був прийнятий до колегії адвокатів, працював інструктором юридичної термінології для судових стенографістів у торговій школі Остіна. Для роботи користувався модифікованим інвалідним візком, який утримував його тіло у вертикальному положенні[12][13]. Попри появу нових апаратів штучного дихання, Пол Александер відмовлявся замінювати на них свою «залізну легеню»[14].

В останнє десятиліття свого життя Пол час від часу виступав на засіданнях «Rotary International», глобальної організації, яка бореться за викорінення поліомієліту в усьому світі. В 2015 році він здійснив майже 300-мильну подорож на південь до Кервіля, поблизу Сан-Антоніо, щоб поговорити з членами «Rotary International»[15].

Пол був визнаний Книгою рекордів Гіннеса людиною, що найдовше прожила в «залізній легені»[16]. У січні 2024 року завів акаунт у TikTok, де публікував відео з обговоренням свого життя. На момент смерті у нього було понад 330 тис. підписників[17].

У лютому 2024 року його госпіталізували через COVID-19. Пол Александер помер у Далласі 11 березня 2024 року у віці 78 років. Зв'язок смерті з COVID-19 лишився нез'ясованим[9][17]. Він був одним із двох останніх людей, які користувалися «залізною легенею». Друга — Марта Ліллард, яка вперше лягла в «залізну легеню» в 1953 році[15].

Творчість ред.

Гаррієт Зейдман, канадська дитяча письменниця з Віннепега, взяла інтерв'ю в Александера, коли писала роман «Другі шанси», та назвала персонажа в ньому на честь Александера. У 2022 році книга отримала канадську премію Джеффрі Білсона за історичну прозу для молоді[8].

У квітні 2020 року Пол Александер опублікував свої мемуари «Три хвилини для собаки: моє життя в „залізній легені“» (англ. Three Minutes for a Dog: My Life in an Iron Lung). Йому допомагав друг Норман Браун[17].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в 72 Jahre lang lebteer in einer EisernenLunge, einerriesigen Beatmungs-maschine – alshöchstwahrscheinlichletzter Mensch. — Зюддойче цайтунґ.
  2. ↑ The man in the iron lung — TheGuardian.com, 2020.
  3. ↑ Hoffman, Barry (1 грудня 2014). The Man in the Iron Lung. www.healthday.com (англ.). Процитовано 14 березня 2024.
  4. ↑ Meet One of the Last Polio Survivors Who Uses an Iron Lung. Global Citizen (ісп.). 23 листопада 2017. Процитовано 14 березня 2024.
  5. ↑ Man in an iron lung. ABC listen (en-AU) . 16 червня 2020. Процитовано 14 березня 2024.
  6. ↑ Polio survivors from Parkland reunite six decades later. wfaa.com (амер.). 27 лютого 2018. Процитовано 14 березня 2024.
  7. ↑ а б McRobbie, Linda Rodriguez (26 травня 2020). The man in the iron lung. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 14 березня 2024.
  8. ↑ а б Paul Alexander spent seven decades in an iron lung. Polio couldn’t take his hope. Savannah Morning News (амер.). Процитовано 14 березня 2024.
  9. ↑ а б Jiménez, Jesus (13 березня 2024). Lawyer, Author and TikTok Star Spent 72 Years in an Iron Lung. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 14 березня 2024.
  10. ↑ Hoffman, Barry (1 грудня 2014). The Man in the Iron Lung. www.healthday.com (англ.). Процитовано 14 березня 2024.
  11. ↑ Mr. Paul R. Alexander Profile | Dallas, TX Lawyer | Martindale.com. www.martindale.com. Процитовано 14 березня 2024.
  12. ↑ Dallas lawyer has lived most of his life in an iron lung. Star Tribune. Процитовано 14 березня 2024.
  13. ↑ The Last of the Iron Lungs. Gizmodo (англ.). 20 листопада 2017. Процитовано 14 березня 2024.
  14. ↑ NAUKA.UA (13 березня 2024). Помер чоловік, що прожив у залізному циліндрі 72 роки. nauka.ua (укр.). Процитовано 14 березня 2024.
  15. ↑ а б Decades after polio, Martha is among the last to still rely on an iron lung to breathe. NPR. OCTOBER 25, 2021. Процитовано 14.03.2024.
  16. ↑ Longest iron lung patient. Guinness World Records. Процитовано 14.03.2024.
  17. ↑ а б в Paul Alexander thrived while using an iron lung for decades after contracting polio as a child. AP News (англ.). 13 березня 2024. Процитовано 14 березня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Александер_Пол&oldid=42171566