А́ла (лат. ala — «крило») — в Давньому Римі кінні загони з 500 чи 1000 бійців, що набиралися спершу з союзних племен, а потім з провінціалів і називалися зазвичай за народом з якого складалися чи за ім'ям командира. Первісно али розташовувалися на флангах легіонів звідки й назва, а в період імперії були самостійними частинами допоміжних військ (ауксиліїв).

Ала
Збройні сили horse cavalryd
Країна Стародавній Рим

Прототипи ал з'явилися при Цезарі під час його галльських кампаній, коли, очевидно, кожну алу становили 10 турм. Ала номінальної чисельністю в 500 вершників (всього коней — 504, без префекта) називалася quingenaria, в 1000 вершників (всього коней — 1090, без префекта) — milliaria.

Ala quingenaria спочатку ділилася на 16 турм по 3 декуріі (десятки) в кожній, що включала 10 вершників і одного офіцера. Ala milliaria складалася з 24 турм під начальством префекта (praefectus alae). За псевдо-Гігіном, в укріпленому таборі могли знаходитися 4 alae milliariae та 5 alae quingenariae.

Вершник али називався alaris (alarius). Існували й али, що складаються з бойових верблюдів (alae dromedariae).

Див. також

ред.