Алачук (також Хун — з іран. хун — криниця, водойма, Охун, Езен, Езен, Суук-Су-Йозен, Туака-Йозен) — річка в південно-східному Криму, на території Алуштинської міськради, ліва притока річки Андус, довжиною 11 км. У перекладі з кримсько-татарського Алачук означає курінь[1].

Алачук
План села Рибачого до 1944 року. Показано розташування річки Алачук (Хун).
44°51′23″ пн. ш. 34°35′36″ сх. д. / 44.85650000002777205° пн. ш. 34.59350000002777392° сх. д. / 44.85650000002777205; 34.59350000002777392
Витік Карабі-Яйла
• координати 44°51′23″ пн. ш. 34°35′36″ сх. д. / 44.85650000002777205° пн. ш. 34.59350000002777392° сх. д. / 44.85650000002777205; 34.59350000002777392
Гирло Андус
• координати 44°46′13″ пн. ш. 34°35′45″ сх. д. / 44.77030000002777399° пн. ш. 34.59600000002777165° сх. д. / 44.77030000002777399; 34.59600000002777165
Країни: Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Довжина 11
Середньорічний стік 6,5 л/сек
Мапа

Витік Алачука знаходиться на південно-східному схилі Карабі-яйли, в яру Чігенітра-Богаз, недалеко від однойменного перевалу, але точне місце джерела визначають по різному. Є думка, що річка витікає з Туакської печери, на докладних топографічних картах русло річки простягається набагато вище печери і утворюється злиттям трьох безіменних джерел[2], на яких колись були споруджені ставки[3]. За інформацією Миколи Васильовича Рухлова, наведеної в книзі 1915 «Огляд річкових долин в гірській частині Криму», річка починається з джерела Суук-Су, з дебетом 45970 відер води на добу[4] (близько 6,5 л / сек). Також Рухля згадує відсутність в долині Алачука великих балок і ярів[5], в той же час, на сучасних картах, відзначені впадають в річку яри: зліва — Пікс-Дере, несучі води джерела Несподіваний, нижче за течією, праворуч — Манга -Дере[2] і в нижній течії ліва притока, яр Джафер-Дере[6].

Алачук впадає в Андус в селі Рибаче, за 0,2 км від гирла, на висоті 17 м над рівнем моря[7].

Цікаві факти ред.

Література ред.

  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Примітки ред.

  1. Великий топонімічний словник Криму. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10 червня 2014. 
  2. а б Атлас. Подорожуємо по гірському Криму. Вид. НВЦ Союзкарта, 2010 р. ISBN 978-966-1505-08-6 Стор. 37
  3. Б. Чупіков. Нагір'я Карабі. Путівник. Л., Гидрометеоиздат, 1988 р. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 10 червня 2014. 
  4. Рухля Н. В. Огляд річкових долин гірській частині Криму. Стор. 410. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10 червня 2014. 
  5. Рухля Н. В. Огляд річкових долин гірській частині Криму. Стор. 409. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10 червня 2014. 
  6. Атлас. Подорожуємо по гірському Криму. Вид. НВЦ Союзкарта, 2010 р. ISBN 978-966-1505-08-6 Стор. 38
  7. Прогноз погоди в с. Рибаче (Крим). Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 10 червня 2014. 
  8. Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXXIV, лист: 13. Показаны территории: Таврической губернии"