Акання
А́кання (біл. аканьне) — вимова ненаголошеного звука [о] як [а] або як [ə].
Акання слов'яни запозичили в балтів. Воно властиве білоруській та російській літературним мовам. В українській мові воно присутнє в носіїв східнополіського говору, адже був тісний контакт із білорусами. Також акання спорадично присутнє в північно-східних діалектах польської мови[1], котрі розвинулися (або ж мали тісний контакти із ними) з білоруських та литовських говірок. В українській літературній мові акання сприймається як порушення норм літературної вимови.
Історія
ред.У балтійських мовах
ред.У білоруській мові
ред.Ув українській мові
ред.У польській мові
ред.Див. також
ред.Джерела
ред.- Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За редакцією С. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001.
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ DIALEKTOLOGIA POLSKA. www.dialektologia.uw.edu.pl. Процитовано 3 листопада 2024.