Айліс

Цар Малої Скіфії

Айліс, Айлій, Елій — правитель (цар) Малої Скіфії.

Айліс
КраїнаМала Скіфія
Національністьскіфи
Діяльністьцар

Л. Тарасюк зазначив, що основа імені Айліса (Тетяна Блаватська, Олексій Орєшніков називають його Елієм) тотожна авестійському «airya» (давньоперському «ariya») — «арієць», «арійський». У передачі скіфів приголосний «r» був замінений «l», що є характерним для «аланської» групи іранських мов.

Про Айліса відомо лише з нечисленного нумізматичного матеріалу. Відомості про цього правителя епіграфічні джерела не містять. Спочатку було виявлено та вивчено бронзові монети Айліса двох типів: на аверсі голови Діоскурів у конічних шапках з лавровими вінками та на реверсі протоми їх коней; на аверсі голова Геліоса та на реверсі розетки. Останні, за зауваженням С. Андруха, мають схожість з грошовими знаками Том із зображеннями Геліоса та зірок. Як зазначив М. Манов, грецькі колоністи, мабуть, вирішили, що ім'я Айліса подібне до імені еллінського бога сонця. Згодом було знайдено монети Айліса ще трьох типів.

Теодор Герасимов висловив припущення, що Айліс панував після Акроси, а його наступником був останній представник династії Саріак. С. Андрух визнала, що Айлій і Харасп були останніми правителями Малої Скіфії.

Література

ред.
  • Манов М. Скифские цари в Добрудже // SCRIPTA ANTIQUA. Вопросы древней истории, филологии, искусства и материальной культуры. 2015. Т. 4. С. 424, 429, 430, 431, 433.
  • Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в VI—начале I в. до н. э. (Этно-политический аспект). — Запорожье, 1995. С. 105, 117, 118, 119, 120, 125, 127, 131, 133, 134, 139, 140, 144, 146.
  • Тарасюк Л. И. Имена царей Малой Скифии на монетах из Добруджи // КСИИМК АН СССР. 1956. Вып. 63. С. 22, 27, 28.
  • Герасимов Т. Монета от Канит, Тануза, Харасп, Акроза и Сария // Известия на варненското археологическо дружество. 1953. IX.
  • Блаватская Т. В. Греки и скифы в Западном Причерноморье (доклад, прочитанный в секторе древней истории Института истории АН СССР 27 мая 1947 г.) // Вестник Древней истории. 1948. № 1 (23). С. 210, 211.