Харасп

Харасп
Харасп
Країна	Мала Скіфія
Національність	скіфи
Діяльність	цар
	; ; ;

Харасп — ймовірно, скіфський правитель III—II століть до н. е.

Л. І. Тарасюк переклав ім'я Хараспа як «власник сірих коней». Про це правителі стало відомо лише з виявленого XIX століття нумізматичного матеріалу. Відомості про нього епіграфічні джерела не містять. На аверсі ряду його монет зображені Діоскури у конусоподібних шапках із лавровими вінками. На реверсі — орел, що стоїть на пучку стилізованих блискавок, зі складеними крилами. Вперше монети були опубліковані Ернестом Бабелоном, який вважав, що Харасп правив в Азії на периферії держави Селевкідів.

Про походження Хараспа в історичній науці існують різні думки. Одні дослідники, наприклад, С. Обухов вважають його царем Софени, що панував у III-II століттях до н. е. Дослідник зазначив, що зображення на реверсі монет Хараспа схожі з орлами на коммагенських барельєф. Інші вчені вказують, що їх викарбували на Монетному дворі Том. Спеціаліст з нумізматики Олексій Орєшніков вважав, що Харасп був гетським правителем (тієї ж думки дотримувалися Д. Таккела і Н. А. Мушмов), а Михайло Ростовцев назвав Хараспа фрако-скіфом. Тетяна Блаватська, що піддала критиці їх підходи, вважала «доведеним, що Харасп був царем скіфів» — скіфським династом, що правив у Малій Скіфії у III-II століттях до н. е. На це вказував і Курт Реглінг, що локалізував володіння Хараспа у східній частині Добруджі. Початковим припущенням Неркессян, чиї висновки будувалися на дослідженні особливостей тіари на голові Хараспа, було, що він панував у Софені незадовго до 230 року до н. е. - у проміжку часу між Аршамом I і Аршамом II. Однак з виявленням нових монет думка цього фахівця була змінена на користь Скіфського Походження Хараспа. За початковим припущенням В. Канараке, Харасп був першим з представників династії в Малій Скіфії. Цей висновок дослідник зробив, відзначивши однотипність монет Хараспа, де презентоване поверхневе уявлення про особливості грецької релігії: зображення Діоскурів поєднуються з орлом-символом Зевса. За цією гіпотезою В. Канараке, правління першого скіфського царя відрізнялося короткочасністю і неміцністю, і його змінив Танусак. Згодом В. Канараке поставив Хараспа на третє місце-після Танусака і Каніта. На думку М. Манова, поява орла, що стоїть на блискавці, могла бути пов'язана з певними контактами з Македонією часів правління царя Філіпа V.

Література

Блаватская Т. В. Греки и скифы в Западном Причерноморье (доклад, прочитанный в секторе древней истории Института истории АН СССР 27 мая 1947 г.) // Вестник Древней истории. 1948. № 1 (23). С. 210, 211.
Златковская Т. Д. Мёзия в I—II веках н. э. (к истории нижнего Дуная в римское время). — М., 1951. С.11.
Обухов С. В. Пантеон и царский культ в Коммагене в эпоху Митридата I Каллиника и Антиоха I Теоса. — Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук. М., 2018. С. 65.
Тарасюк Л. И. Имена царей Малой Скифии на монетах из Добруджи // КСИИМК АН СССР. Вып. 63. С. 23.
Манов М. Скифские цари в Добрудже // SCRIPTA ANTIQUA. Вопросы древней истории, филологии, искусства и материальной культуры. 2015. Т. 4. С. 425, 429, 430, 433.
Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в VI — начале I в. до н. э. (Этно-политический аспект). — Запорожье, 1995.
Герасимов Т. Монета от Канит, Тануза, Харасп, Акроза и Сария // Известия на варненското археологическо дружество. 1953. IX.
Nercessian Y. T. Armenian Coins and Their Values. — 1995. P. 49, 206, 230. — ISBN 9780960684281.
Marciak M. Sophene, Gordyene, and Adiabene: Three Regna Minora of Northern Mesopotamia Between East and West. — Leiden, 2017. P. 68, 69. — ISBN 978-90-04-35072-4.
RegIing K. Charaspes. Corolla-numismatica. — Oxford, 1906, P. 259.