Айвазян Петрос Карапетович
Петрос Карапетович Айваз́ян (вірм. Պետրոս Այվազյան; нар. 31 грудня 1922 Гянджа) — радянський вчений в галузі селекції і агротехніки винограду. Доктор біологічних наук з 1960 року, професор з 1961 року.
| Петрос Карапетович Айвазян | |
|---|---|
| вірм. Պետրոս Այվազյան | |
 | |
| Народився | 31 грудня 1922[1][2] Гянджа, Азербайджанська РСР, Закавказька РФСР, СРСР[1][2] |
| Помер | 3 березня 2009[3] (86 років) Єреван, Вірменія |
| Країна |  СРСР |
| Національність | вірмени[1] |
| Діяльність | садівник, селекціонер, викладач університету |
| Alma mater | Національний аграрний університет Вірменії (1950)[1] |
| Галузь | виноградарство |
| Заклад | Національний аграрний університет Вірменії[1][2] |
| Вчене звання | професор[1] |
| Науковий ступінь | доктор біологічних наук[1][2] (1960) |
| Партія | ВКП(б)[1] |
| Війна | німецько-радянська війна |
| Діти | Vachagan Ayvazyand |
| Нагороди |        |
Біографія
ред.Народився 31 грудня 1922 року у місті Гянджі Азербайджанської РСР. Член ВКП(б) з 1942 року. Брав участь у Другій світовій війні. 1950 року закінчив Вірменський сільськогосподарський інститут. У 1950-1964 роках на науково-дослідних і керівній роботі, зокрема у 1952-1962 роках був научним керівником в Таїровському інституті досліджень садівництва в УРСР[4]. З 1964 по 1994 рік завідувач кафедрою виноградарства Вірменського сільськогосподарського інституту[4].
Наукова діяльність
ред.Створив великий гібридний фонд сіянців, отриманих від схрещування кращих сортів світової селекції; вивів 37 нових сортів винограду; розробив методи: прискорення селекційного процесу, виховання сіянців в умовах рясного харчування, підвищення аффінітету при щепленні, прискореного формування кущів, диференційованої сортової обрізки кущів винограду і ліквідації поріженості виноградних насаджень. Автор понад 240 наукових праць[4], власник 30 авторських свідоцтв на винаходи. Серед робіт:
- Селекція виноградної лози. — Київ, 1960 (у співавторстві).(рос.);
- Виноградарство. — Єреван, 1975.(вірм.);
- Допомога виноградарю. — Єреван, 1983 (у співавторстві).(вірм.).
Відзнаки
ред.- Заслужений діяч науки Вірменської РСР (з 1980 року);
- Нагороджений орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни І ступеня, двома орденоми Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медаллю Ананії Ширакаці, мав 19 бойових медалей[4].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 1.
- ↑ Գյուղատնտեսական հանրագիտարան, էջ 1044
- ↑ а б в г Державний аграрний університет Вірменії [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.](вірм.)
Література
ред.- Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |