Адальберт (герцог Ельзасу)
Адальберт (фр. Adalbert; бл. 665–723) — 4-й герцог Ельзасу в 690—723 роках. Зміцнив владу свого роду в герцогстві.
| Адальберт | |
|---|---|
| Народився |
673[1] Оберне |
| Помер | 722[1] |
| Діяльність | аристократ |
| Титул | граф[d] і duke of Alsaced[1] |
| Рід | Etichonidsd |
| Батько | Адальріх (герцог Ельзасу)[1] |
| Мати | Berswinde von Austrasiad[2][1] |
| Брати, сестри | Оділія Ельзаська[3] |
| У шлюбі з | Gerlindis von Pfalzeld |
| Діти | Ліутфрід I (герцог Ельзасу)[1], Eugénie d'Alsaced, Attalad[1], Gundelinad і Eberhard of Alsaced[1] |
Життєпис ред.
Походив з бургундського роду Етіхонидів. Старший син Адальріха, герцога Ельзасу, та Бертсвінди з Гугобертидів. Народився близько 665 року. Пошлюбив Герлінду, доньку Аделі Трірської та графа Одона. Відповідно до різних джерел, Адель була представницею роду Гугобертидів, пов'язаних з Піпінідами, або донькою короля Дагоберта II. У будь-якому разі Адальберт породичався з найвпливовішими родами франків.
683 року батько призначив Адальберта графом Зундгау, а невдовзі спадкоємцем герцогства Ельзаського. Тим самим було створено прецедент формування спадкової влади у великому володінні (герцогстві) в рамках Франкської держави.
Успадкував владу між 690 та 697 роками після смерті або зречення батька. Останнє більш імовірно, оскільки Адальріх, користуючись впливом в Ельзасі, зміг забезпечити мирний спадок Адальберту.
Більше уваги приділяв регіону Нордгау, розташувавши свою резиденцію поблизу Страсбургу. Спирався на підтримку дрібних шляхтичів та монастирів. За його правління Ельзас остаточно перетворився на володіння Етіхонидів. 699 року помирає його дружина. Невдовзі Адальберт оженився вдруге.
700 року (за іншими відомостями — 717) заснував монастир Св. Стефана в Страсбурзі, призначивши доньку Атталу його абатисою. Надавав значну підтримку Гогенбурзькому абатству, що стало місцем поховання представників Етіхонидів.
Остання письмова згадка про Адальберта відноситься до 722 року, коли він фундував монастир Гонау Св. Архангела Михаїла на острові на Рейні, навпроти Страсбургу. Тут утворилася громада ірландських ченців. Помер у 723 році в Сент-Оділі. Йому спадкував старший син Ліутфрід.
Родина ред.
1. Дружина — Герлінда.
Діти:
- Ліутфрід (бл. 700—743), герцог Ельзасу
- Ебергард (д/н—747), граф Зундгау
- Мазон
- Аттала (бл. 690—741), 1-а абатиса монастиря Св. Стефана, католицька свята
- Євгенія (д/н—735), 2-га абатиса Гогенбурзького монастиря
- Гундлінда (бл. 680 — після 720), 1-а абатиса Нідермюнстерського монастиря, католицька свята
2. Дружина — Батильда (або Інгіна).
Діти:
- Ліутгарда
- Савіна
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к Bischoff G., Foessel G., Baechler C. Nouveau dictionnaire de biographie alsacienne / Fédération des sociétés d'histoire et d'archéologie d'Alsace — 1982. — Vol. 1. — P. 14. — 4434 с.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.
Джерела ред.
- Lucien Sittler L'Alsace Terre d'Histoire Éditions Alsatia 1988 réédition 1994 (ISBN 978-2703200826).
- Nicole Hammer: Die Klostergründungen der Etichonen im Elsass. Tectum Verlag, Marburg 2003, ISBN 3-8288-8509-8.
- Hummer, Hans J. Politics and Power in Early Medieval Europe: Alsace and the Frankish Realm 600—1000. Cambridge: Cambridge University Press, 2005. See mainly pp 46–55.
- Bouchard, Constance Brittain (2015). Rewriting Saints and Ancestors: Memory and Forgetting in France, 500—1200. University of Pennsylvania Press.