Адалет Агаоглу
тур. Adalet Ağaoğlu
Adalet Agaoglu (cropped).jpg
Ім'я при народженні тур. Adalet Sümer
Народилася 13 жовтня 1929(1929-10-13)[1]
Наллиханd, Анкара, Туреччина
Померла 14 липня 2020(2020-07-14)[2] (90 років)
Стамбул, Туреччина
Поховання кладовище Джебеджі Асріd
Країна Flag of Turkey.svg Туреччина
Національність турки
Діяльність журналістка, авторка, письменниця, драматургиня
Сфера роботи радіопостановка
Alma mater School of Language and History – Geographyd
Мова творів турецька[3]
Брати, сестри Güner Sümerd
Нагороди

CMNS: Адалет Агаоглу у Вікісховищі

Адалет Агаоглу (тур. Adalet Ağaoğlu; нар. 13 жовтня 1929(19291013)[4] — 14 липня 2020) — турецька письменниця і драматург. Адалет вважається однією із головних романісток XX століття у турецькій літературі[5]. Також вона є автором есе, мемуарів та оповідань.

БіографіяРедагувати

Адалет Сюмер (тур. Sümer) народилася 1929 року у містечку Наллихан, провінція Анкара[6]. Її батько — Хафіз Мустафа Сюмер (тур. Hafız Mustafa Sümer) — був торговцем тканинами, а її три брати — Казіп, Гюнер та Айхан — стали драматургом, актором та режисером і бізнесменом відповідно[4]. 1938 року сім'я переїхала до Анкари[4]. 1946 вона закінчила школу для дівчат[7]. Адалет вивчала французьку літературу в університеті Анкари[4].

З 1951 по 1970 роки вона працювала у TRT, тоді ж вона написала свою першу п'єсу «Любовна пісня» (тур. Aşk Şarkısı) і заснувала перший приватний театр Анкари «Meydan Sahnesi»[4]. 1953 року вона відвідала Париж, щоб повчитися драматургії і того ж року її твір «Давай напишемо п'єсу»(тур. Bir Piyes Yazalım), написаний спільно із Севім Узунгореном (тур. Sevim Uzungören), поставили в Анкарі[4].

1954 року Адалет вийшла заміж за Халіма Агаоглу (тур. Halim Ağaoğlu)[4].

1995 року вона отримала гран-прі Президента Туреччини в області культури та мистецтв за своє «сприйняття тонких і явних змін в сучасному турецькому суспільстві» і роботу під назвою «Модернізм та соціальна зміна». У 1998 році Адалет отримала звання «Почесний доктор філософії» від Анатолійського університету, а також почесне звання від університету штату Огайо[8][7].

Мешкала у Стамбулі[7].

Адалет Агаоглу померла 14 липня 2020 року в віці 90 років[9].

ТворчістьРедагувати

Адалет почала писати поезію ще у школі, але захоплювалася також драматургією[4]. 1970 року вона перестала писати п'єси[8], а з 1973 року почалася її кар'єра романіста, перший роман — «Лягти, щоб померти» (тур. Ölmeye Yatmak)[7].

Театр та радіовиставиРедагувати

  • Yaşamak — 1955
  • Evcilik Oyunu — 1964
  • Sınırlarda Aşk — 1965
  • Çatıdaki Çatlak — 1965
  • Tombala — 1967
  • Çatıdaki Çatlak 1967
  • Sınırlarda Aşk-Kış-Barış 1970
  • Üç Oyun: Bir Kahramanın Ölümü, Çıkış, Kozalar 1973
  • Kendini Yazan Şarkı 1976
  • Duvar Öyküsü 1992
  • Çok Uzak-Fazla Yakın 1991

РоманиРедагувати

  • Ölmeye Yatmak — 1973
  • Fikrimin İnce Gülü — 1976
  • Bir Düğün Gecesi — 1979
  • Yazsonu — 1980
  • Üç Beş Kişi — 1984
  • Hayır… — 1987
  • Ruh Üşümesi — 1991
  • Romantik Bir Viyana Yazı — 1993

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Adalet Ağaoğlu: Novelist of the Kemalist eliteDaily Sabah.
  2. Son Dakika Haberi! Adalet Ağaoğlu hayatını kaybettiСі.Ен.Ен. Тюрк.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б в г д е ж и HAKAN ARSLANBENZER (03.01.2015). Adalet Ağaoğlu: Novelist of the Kemalist elite (англ.). dailysabah.com. Процитовано 02.05.2017. 
  5. Nihat Duğancı, Adalet Ağaoğlu'nun Romanları ve Romancılığı, Çanakkale Onsekiz Mart Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü Çanakkale, 2006. Архів оригіналу за 6 квітень 2016. Процитовано 1 травень 2017. 
  6. McGraw-Hill Encyclopedia of World Drama: An International Reference Work in 5 Volumes 2 (вид. 2). Verlag für die Deutsche Wirtschaft AG. 1984. с. 31. ISBN 978-0-07-079169-5. Процитовано 01.03.2010. 
  7. а б в г Adalet Ağaoğlu (англ.). en.writersofturkey.net. Процитовано 02.05.2017. 
  8. а б ADALET AGAOĞLU (1923) (агл.). turkishculture.org. Процитовано 02.05.2017. 
  9. Son dakika... Adalet Ağaoğlu hayatını kaybetti | Video. CNN Türk (tr). Процитовано 2020-07-14. 

ПосиланняРедагувати