Мартин Агрікола
Мартин Агрікола (нім. Martin Agricola; *6 січня 1486, Свебодзін — †10 червня 1556, Магдебург) — німецький композитор, педагог та теоретик музики. Справжнє ім'я Sohr чи Sore.
| Мартин Агрікола | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1486[1] |
| Місце народження | Свебодзін, Ґміна Свебодзін, Свебодзінський повіт, Любуське воєводство, Республіка Польща |
| Дата смерті | 10 червня 1556[2][3] |
| Місце смерті | Магдебург, Священна Римська імперія[2] |
| Громадянство | Священна Римська імперія |
| Професії | композитор, музикознавець, теоретик музики |
| Відомі учні | Jacob Praetorius the Elderd |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.З 1510 року був учителем музики в Магдебурзі, у 1526 році отримав там місце кантора і керівника міської музики («муздиректора»).
В магдебурзьких церквах Агрікола ввів німецький хорал і був серед перших музикантів, які замінили в Німеччині табулатуру партитурою. Автор шести музично-теоретичних трактатів і однієї компіляції, які (у зв'язку з його протестантськими переконаннями) прагнув писати по-німецьки (втім, з великою кількістю «латинізмів»). Особливо значущим є його віршований підручник «Інструментальна музика, по-німецьки» (1528) з численними зображеннями актуальних для того часу музичних інструментів.
Для своїх трактатів написав понад 200 прикладів чотириголосної музики. Збірка з 54 канонів на cantus firmus, складених Агріколою бл. 1545 року[4] в дидактичних цілях (як навчальний посібник для німецьких музичних шкіл), — цінний пам'ятник німецької інструментальної музики XVI століття.
| Цей розділ потребує доповнення. (січень 2009) |
Твори
ред.- Короткий виклад теорії музики по-німецьки («Eine kurze deutsche Musica», Віттенберг, 1528; третє видання під назвою «Хорова музика по-німецьки» — «Musica choralis deutsch», 1532).[5]
- Інструментальна музика по-німецьки («Musica instrumentalis deutsch», Віттенберг, 1529); друга редакція — там же, 1545).
- Багатоголоса музика по-німецьки («Musica figuralis deutsch» (Віттенберг, 1532)[6]; з додатком «Про числові відношення» (De proportionibus).
- Схолії до праці про плавну музику[7] Венцеслава Філомата («Scholia in musicam planam Venceslai Philomatis»; s.l., 1538).
- Основи музики («Rudimenta musices», Віттенберг, 1539).
- Публічні питання про музику («Quaestiones vulgatiores in musicam», Магдебург, 1543).[8]
- Музичні витяги з попередніх праць про музику («Musicae ex prioribus editis musicis excerpta», Магдебург, 1547).
Примітки
ред.- ↑ Grove Music Online — OUP.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119209314 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Канони видані посмертно у Віттенберзі в 1561 р. у складі книги «Дві книги музики» (лат. «Duo libri musices»). Нині відомі під назвою «Інструментальні пісні» (нім. «Instrumentische Gesänge»).
- ↑ «Хорову музику» Агрікола описує як моноритмічне четирьохголосся, в якому всі тривалості однакової величини.
- ↑ Див. cantus figuratus.
- ↑ Тобто про григоріанську монодію.
- ↑ Дидактичний матеріал для публічних диспутів про музику (музичний етос, антична музична культура і т. д.).
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |