Аграфи

Аграфи або Аграфа (від грец. ἄγραφα — «незаписане») — вислови, приписувані Ісусу Христу і не записані в чотирьох канонічних Євангеліях, що передаються усно, або записані апокрифічних Євангеліях які частково дійшли до нас, або записані в доканонічних джерелах. Аграфи представляють велику цінність для дослідників Нового Завіту як джерела, в яких, можливо, збереглися вислови Ісуса Христа. Також вони допомагають зрозуміти, як розвивалася християнська традиція.

Джерелами аграфів є:

• новозавітні твори, за винятком Євангелій ;
• варіантні читання і доповнення (інтерполяція) в рукописах Євангелій;
• цитати з Отців Церкви й іншої ранньохристиянської літератури.
• Початкові редакції канонічних Євангелій або їх першоджерела (оскільки деякі тексти з них дійшли до наших днів).
• Стародавні літургійні тексти.

Приклади

Згідно Діянь (20:35), Апостол Павло в своїй промові в Мілеті до пресвітерів, покликаним до нього з Ефеса, між іншим, каже: «Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати! ». Той жеапостол Павло в 1 Посланні до Коринфян (15: 7) свідчить про явлення воскреслого Христа Його родичеві («брату») по плоті, Апостолу Якову. Про це факт, здавалося б, першорядної важливості нічого в Євангеліях не сказано. Також всю розповідь про Вознесіння Господнє і бесіда Спасителя з Його учнями яка була перед цим, яку ми знаходимо не в Євангелії, а в Діяннях Апостолів.

«Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!» (1 Кор. 11:25)

«А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком! А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини!».(1 Кор. 7:10–12) Апостол Павло прямо і категорично приписує наведені вище слова Ісусу Христу, підкреслюючи, що перші слова належать не йому, а Господу, і відокремлюючи їх від подальшого повчання, що належить самому Апостолу. Апостол доповнює слова нагірної проповіді (Мт. 5:31–32; Лк. 16:18) і забороняє розлучатись.

У Посланні до Галатів, знаходиться наступна заповідь, яку Апостол прямо називає «законом Христовим»: «Носіть тягарі один одного» (Гал. 6:2).

Євангелісти Матфей, ​​Марк, Лука та Іоанн записали в своїх євангельських оповіданнях далеко не все, що їм та їхнім сучасникам було відомо про події життя Христа Спасителя і Його промовми а тільки те, що вони вважали особливо важливим за планом їх оповідань Якщо судити за словами св. Папія, єпископа Ієрапольського в ІІ столітті (близько 140-150 р), учня учнів Христових і друга св. Полікарпа Смірнського, то перші покоління християн начебто навіть мали усне живе передання про Ісуса Христа різними записами ( «Євангелій») про Його слова і дії. Католицький дослідник Таубе Михайло каже на це: «Звідси-величезна важливість церковної традиції, настільки категорично засвідчена Ап. Павлом (2 Фес 2:15), — і так легковажно відкинута Лютером, — як раз також і в області „Agrapha“».

Оріген приписував наступні слова Ісусу Христу: «сонце нехай не заходить у вашому гніві» (Еф. 4:26) а також слова «Усе досліджуючи, тримайтеся доброго! Стережіться лихого в усякому вигляді!» (1 Сол. 5:21,22)

Церковна книга III століття «Дидаскалія» пише, з категоричною традиційною формулою «говорить Господь» (λέγει κύριος), текст з 1-го Послання Ап. Петра (4: 8): «Любов покриває безліч гріхів».

Слова «Прийде день Господній, як злодій вночі», що приводяться Ап. Петром (2 Кор. 3:10), і ап. Павлом в 1-му Посланні до Солунян (5: 2), за свідченням Дідима (кінець IV століття) і Єпіфанія (пом. 403), є слова Ісуса Христа.

Література

• Апокрифы древних христиан / Вступ. ст., пер. и коммент. И. С. Свенцицкой. — М., 1989. — С. 33—46.
• Аграфы // Мень А. В., прот. Библиологический словарь. — М., 2002. Т. 1. — С. 34—35.
• Левинская И. Аграфа // Католическая энциклопедия. — М., 2002. — Т. I. — Стб. 74—75.
• Лопухин А. П. Аграфы, или Незаписанные в Евангелиях изречения Христа Спасителя / А. Лопухин // Православная богословская энциклопедия… — СПб., 1900. — Т. I. — Стб. 297—316.
• Лопухин А. П. Незаписанные в Евангелии изречения Христа Спасителя и новооткрытые изречения его: Logia Iesu: С фотогр. снимком с новооткрыт. памятника древ. письменности. — 2-е изд. — СПб., 1898. — 32, VII с.: ил.
• Михаил (Чуб), еп. Аграфы в творениях св. священномученика Мефодия // Журн. / Моск. патриархии. — 1954. — № 6. — С. 43—50.
• Пивоваров Б., диак. Аграфы // ЖМП. — 1974. — № 8. — С. 72—77.
• Сагарда А. И. Место устной традиции в истории развития древнецерковной мысли // Журн. / Моск. патриархии. — 1949. — № 1. С. 32—42; № 2. — С. 27—33.
• Свенцицкая И. С. Апокрифические Евангелия: Исслед., тексты, коммент. — М., 1996. — С. 38—63.
• Скогарев А. П. Аграфа // Православная энциклопедия. — М., 2000. — Т. I. — С. 265—266.
• Таубе М. А. Аграфа у отцов Церкви. — Варшава, 1937.
• Таубе М. А. Аграфа в древнехристианских апокрифах. — Париж, 1947.
• Таубе М. А. Аграфа в иудейских и магометанских писаниях. — Париж, 1951.
• Реферативное изложение по книге профессора М. А. Таубе «Аграфа. О незаписанных в Евангелии изречениях Иисуса Христа». Архів оригіналу за 28 листопада 2012.
• Хосроев А. Л. Из истории раннего христианства. — М.: Присцельс, 1997. — ISBN 5-85324-038-2
• Dodd J. T. Saying ascribed to Our Lord by the fathers and other primitive writers. — Oxford, 1874.
• Cotelier J. B. Patres apostolici. — Paris, 1672.
• Grenfell B. P., Hunt A. S. Fragment of uncanonical Gospel from Oxyrynchos. — Oxford, 1908.
• Hennecke E. Agrapha // Realencyklopädie für protestantische Theologie und Kirche. — Lpz., 1913. — Bd. 1.
• Ieremias J. Unbekannte Jesuworte. — Gütersloh; Zürich, 1951.
• Iere­mias J. Unknown sayings of Jesus. — L., 1964.
• Koerner J. G. De sermonibus Christi agraphois. — Lipsiae, 1776.
• Maas A. J. Agrapha // The Catholic Encyclopedia. — N. Y., 1907. — Vol. 1.
• Resch A. Agrapha: Ausserkanonische Evangelien-Fragmente. — Lpz., 1889
• Resch A. Agrapha: Außerkanonische Schriftfragmente. — Lpz., 1906.
• Ropes J. H. Die Sprüche Jesu. — Lpz., 1896.
• Stroker W. D. Extracanonical sayings of Jesus: Text, transl. and notes. — Atlanta, 1989.