Вікіпедія

Агесілай (ефор)

спартанський політик
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Агесілай.

Агесілай (дав.-гр. Ἀγησίλαος; III ст. до н. е.) — спартанський політичний діяч, ефор. Представник царського роду і дядько царя Агіса IV[1]. За однією з версій, був регентом при небожеві. Став ефором внаслідок перевороту вчиненого царем Агісом IV і допомагав у проведенні його реформ. Античні автори зображували Агесілая, як головного винуватця провалу реформ.

Агесілай
дав.-гр. Ἀγησίλαος
Ефор
242 до н. е. — 241 до н. е.
 
Народження:
Спарта
Країна: Лакедемон
Релігія: Давньогрецька релігія
Рід: Евріпонтидиd
Батько: Евдамід I
Мати: Архідаміяd
Діти: Гіппомедонт[d]

Біографія

ред.

Агесілай походив зі спартанського царського роду Евріпонтидів, представники якого виводили своє походження від героя Геракла. Батька Агесілая звали Евдамідом[2], його сестрою була Агесістрата[en], дружина царя Евдаміда II та матір царя Агіса IV. Скоріш за все, матір Агесістрати — Архідамія[en], була також і матір'ю Агесілая. Альфред Бредфорд ототожнював батька Агесілая з однойменним царем Евдамідом I, таким чином цар Архідама IV був його братом. Однак, дослідник Е. Маккуїн вказував, що у цієї версії є ціла низка хронологічних проблем. На його думку, батько Агесілая або належав до бокової гілки династії Евріпонтидів, або був сином царя Евдаміда I, або був сином Агесілая, брата царя Агіса III. У останньому випадку, Агесілай був названий на честь свого дідуся[3][4].

Агесілай був талановитим оратором, але людиною розбещеною та грошолюбною[5]. Достеменно нічого не відомо про його життя до початку реформ царя Агіса IV. За версією Е. Маккуїна, Агесілай був регентом при своєму небожі. Однак, ця гіпотеза не знайшла підтримки у науковій спільноті, як зазначила Лариса Печатнова, у джерелах Агіс IV зображений як самостійна фігура[6][7].

Згідно з Плутархом, він став одним з прихильників реформ Агіса IV, відгукнувшись на прохання свого сина Гіппомедонта[en]. Проте, справжньою причиною, яка спонукала Агесілая приєднатися до починань небожа, був надмір боргів, від яких він сподівався звільнитися за допомогою реформ[5]. Агесілай допоміг схилити на бік реформаторів матір та бабусю царя, відповідно свою сестру та матір. Ці жінки були одними з самих заможних землевласників у Спарті. Агесістрата спершу виступила проти реформ, однак, Агесілаю вдалося запевнити жінку, що це починання чекає успіх і що воно буде служити загальному благу[8][9][10].

Через те, що погляди старійшин розійшлися, долю реформ повинна була вирішити апелла. Агесілай разом з Лісандром та Мандроклідом виступав на народних зборах з промовами у підтримку реформ. Народні збори підтримали ініціативу царя, однак потрібна була ще ухвала герусії. Завдяки діяльності ворога реформ — царя Леоніда II, ретру було відкинуто з різницею в один голос[11][12].

Зрозумівши, що законними способами провести реформу не вдасться, Агіс IV разом зі своїми прихильниками, організував військовий переворот. Цар сам призначив нових ефорів, серед яких був його дядько Агесілай і відсторонив від влади царя Леоніда II. На думку дослідниці Лариси Печатнової, саме Агесілаю було наказано реалізувати ретру Лісандра. Невдовзі після перевороту, з міста втік колишній цар Леонід II, ефор наказав послати за ним убивць, але через протидію царя Агіса IV, Леоніду II вдалося з дочкою Хілонідою[en] потрапити у Тегею[13][14].

Отримавши владу Агесілай провів дуже необхідну йому реформу по скасуванню боргів, але він гальмував перерозподіл землі. Ефор був великим землевласником і не хотів втратити свою власність. Агесілай разом з іншими ефорами спромігся відправити царя Агіса IV разом з військом на допомогу стратегу Ахейського союзу Арату Сікіонському у його боротьбі з Етолійським союзом[15]. За відсутності царя Агесілай почав поводити себе беззаконно, згідно з Плутархом, він не цурався ніякого протизаконного вчинку, аби тільки він давав йому грошову вигоду. Також, Агесілай домігся вставити у поточний рік тринадцятий місяць, щоб брати за нього додатковий податок, хоча у цьому році додатковий місяць був не потрібен[К 1]. Подібно тиранам, Агесілай оточив себе озброєними охоронцями, бо він боявся помсти скривджених ним людей. Він виразно давав зрозуміти, що царя Клеомброта II має ні за що, а до Агіса IV зберігає певну видимість поваги радше як до свого родича, ніж як до царя. До того ж він поширював чутки, що залишиться ефором і на наступний строк, хоча це суперечило спартанським традиціям. Саме через обурення вчинками Агесілая, опозиції вдалося влаштувати переворот, повернувши владу царю Леоніду II. Клеомброт II був засуджений на вигнання, а Агіса IV було засуджено до страти. Агесілаю вдалося врятуватися, його вивів потай з міста його син Гіппомедонт[16][9][17]. Згідно досліднику Мильтіаду Міхалопулосу, вигнанець оселився у Державі Птолемеїв, де його син служив полководцем[18].

Оцінки особистості

ред.

На думку Плутарха, який слідував Філарху, саме через Агесілая реформи царя Агіса IV закінчилися невдачею[19]. Дослідник Пол Кертледж[en] вважав таку оцінку помилковою. На його думку, Агесілай не був «злим генієм» власноруч підірвавши владу та авторитет небожа. У таких половинчастих реформах була зацікавлена землевласницька олігархія, саме вона саботувала перерозподіл землі. Проти перерозподілу могли виступити, також, дрібні землевласники, які не хотіли ділитися своїми привілеями з колишніми маргіналами[7].

Іншу версію запропонував історик Карл Юліус Белох, який вважав, що ініціатором реформ був саме Агесілай, а Агіс IV був, лише, його маріонеткою. Дослідник бачив в реформах боротьбу двох груп заможних спартанців: боржників, переважно великих землевласників, та їх кредиторів-капіталістів. Е. Маккуїн не погоджувався з цією гіпотезою, вказуючи на те, що Агесілай став прихильником реформ значно пізніше їх початку[6][20].

В культурі

ред.

Ірландський драматург Томас Саутерн[en], за мотивами розповіді Плутарха про життя Агіса IV, написав трагедію «Спартанська дама»[en]. Хоч, автор почав працювати над п'єсою в 1687 році, вперше вона була поставлена в 1719 році на сцені театру Друрі-Лейн, роль ефора Агесілая[К 2] зіграв актор Джон Корі[en][21][22].

Примітки

ред.

Коментарі

ред.
  1. ↑ У давніх греків існував восьмирічний цикл — октатерій. За ним, у третій, п'ятий та восьмий рік додавався додатковий місяць
  2. ↑ У виставі його звали Агесілій

Література

ред.
  1. ↑ Корнелій Непот, 2021, с. 109.
  2. ↑ Полібій, IV 35,13.
  3. ↑ McQueen, 1990, с. 168—169.
  4. ↑ Печатнова, 2006.
  5. ↑ а б Плутарх, Агід та Клеомен 6.
  6. ↑ а б McQueen, 1990, с. 176.
  7. ↑ а б Печатнова, 2011, с. 194.
  8. ↑ Плутарх, Агід та Клеомен 7.
  9. ↑ а б Niese, 1893, kol. 804.
  10. ↑ Печатнова, 2011, с. 181.
  11. ↑ Плутарх, Агід та Клеомен 9—10.
  12. ↑ Печатнова, 2011, с. 189—190.
  13. ↑ Плутарх, Агід та Клеомен 12.
  14. ↑ Печатнова, 2011, с. 192.
  15. ↑ Плутарх, Агід та Клеомен 12-14.
  16. ↑ Плутарх, Агід та Клеомен 16.
  17. ↑ Печатнова, 2011, с. 193—195.
  18. ↑ Michalopoulos, 2014, с. 13, 188.
  19. ↑ Плутарх, Агід та Клеомен 13.
  20. ↑ Печатнова, 2011, с. 193—194.
  21. ↑ Southerne, 1721, с. 10.
  22. ↑ Bowen, 1984, с. 92—96.

Джерела та література

ред.

Джерела

ред.

Література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Агесілай_(ефор)&oldid=40828685