Агама стеліон

вид плазунів
Агама стеліон
Агама стеліон
Агама стеліон
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Lacertilia
Родина: Агамові
Рід: Азійські гірські агами
Вид: Агама стеліон
Laudakia stellio
Linnaeus, 1758
Синоніми[1]
Lacerta stellio Linnaeus 1758

Iguana cordylina Laurenti 1768
Iguana agama Meyer 1795
Cordylus stellio Meyer 1795
Agama cordylea Merrem 1820
Agama sebae Merrem 1820
Stellio antiquorum Eichwald 1831
Uromastix horrida Wagler 1833
Agama stellio Boulinger 1885
Stellio stellio Kasparek 1990
Placoderma stellio Kasapidis et al. 1996
Laudakia stellio Manthey & Schuster 1999
Stellagama stellio Baig et al. 2012
Stellio cyprius Fitzinger 1843

Посилання
Вікісховище: Laudakia stellio
Віківиди: Laudakia stellio
МСОП: 157247

Ага́ма стеліо́н (Laudakia stellio) — представник роду азійських гірських агам з родини агамових. Має 7 підвидів. Інша назва «агама—гардун».

Опис

ред.

Загальна довжина досягає 30—35 см. Голова, тулуб та основа хвоста сплощені. Луска на верхній стороні різнорідні. Уздовж хребта проходить рядок великих, неправильної форми кілеватих щитків. Луски на хвості з гострими ребрами, розташовані правильними кільцями, по 2 на кожен сегмент.

Колір шкіри сіруватий або коричневий з крапом блакитного, жовтого, чорного та білого забарвлення. Уздовж хребта розташовано рядок з 4-5 великих плям жовтого, рудого або блакитного кольору. На хвості та верхній стороні лап є темні поперечні смуги. У самців черевні й преанальні залози жовтуватого кольору.

Спосіб життя

ред.

Полюбляє гірську місцину. Дотримується головним чином скель, кам'янистих розсипів з розрідженою рослинністю, глинястих та лесових схилів біля гирл пересихаючих річок. Не уникає і населених пунктів, де селиться у будівлях людини. Ховається в ущелинах в скелях так порожнинах між камінням. Часто залазить на дерева, ховаючись в дуплах. Харчується комахами.

Це яйцекладна ящірка. Самиця відкладає 8—10 яєць.

Поширення

ред.

Мешкає у Греції, на островах Егейського моря, у Туреччині, Лівані, Сирії, Ізраїлі, Йорданії, Північному Єгипті.

Підвиди

ред.
  • Laudakia stellio brachydactyla
  • Laudakia stellio cypriaca
  • Laudakia stellio daani
  • Laudakia stellio picea
  • Laudakia stellio salehi
  • Laudakia stellio stellio
  • Laudakia stellio vulgaris

Примітки

ред.
  1. Laudakia stellio. The Reptile Database. Процитовано 17 вересня 2024.

Джерела

ред.
  • Beutler, A., and E. Frör. 1980. Die Amphibien und Reptilien der Nordkykladen (Griechenland). Mitteilungen der Zoologischen Gesellschaft Braunau, 3:255—290.
  • Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 218—219). ISBN 978-1-4081-5459-5

Посилання

ред.