Відкрити головне меню

Авідья (санскр. अविद्या, avidyā IAST, букв, «відсутність знання», «невідання») — в індійській філософії — незнання або «вихідне затьмарення свідомості», що є кореневою причиною «несправжнього сприйняття світу» та протидіє «осягненню сутності буття»[1].

Зміст

В індуїзміРедагувати

В Упанішадах авідья є протилежністю відьї[1] (знання), ілюзія, яка породжується чуттєвим сприйняттям. Синоніми: аджняна, віпар'яя .

У філософії Шанкари (адвайта-веданти) авідья є головною перешкодою для осягнення єдиного Брагмана, створює світ множинності та пов'язані з ним рух, зміну. Вивільнення з череди перероджень можливе через вивчення Вед та особливо Упанішад. Упанішади руйнують звичайний стиль мислення, який кружляє в межах майї, знищують авідью — невідання та вказують шлях до звільнення.

У буддизміРедагувати

В буддизмі авідья є однією з головних клеш (затьмарень) та кайданів, що створюють у людини прив'язаність до існування та заважають припиненню дуккх та досягненню нірвани. Інша назва авідьї — моха (обман, омана). Разом з гординею та гнівом авідья становить три корені зла, бувши при цьому опорою для побічних коренів і всіх несприятливих станів (акушала-дхарма) [2].

Авідья є причиною того, що істоти діють та мислять таким чином, що це веде їх до радості та страждання, а потім до подальших перероджень. Авідья стимулює процес «конструювання помилкових концепцій (діттхі) », внаслідок чого з'являється ускладнення в пізнанні непостійності існування та відсутності самості — «я», що викликає дуккху[2].

Авідья визначається як перша з 12 щаблів-нідан в буддійській схемі людського буття. Ця схема є замкненою та утворює «порочне коло», внаслідок чого авідья не є «абсолютним початком або першопричиною сансари». Авідья розташована нарівні з усіма іншими елементами ланцюжка і є як їхнім наслідком, так і їхньою причиною. Авідья вважається кореневою причиною лише в переносному сенсі. На це вказується, наприклад, в Ангуттара-нікаї: «Незбагненний початок невідання, о ченці, до якого невідання не було і після якого воно з'явилося. Однак можна збагнути, що у невідання є умова». Буддагхоса також вказував, що авідья «не безпричинна, бо причина її визначається так: з виникненням затьмарень (асава) виникає невідання»[2].

Для позбавлення від авідьї перш за все необхідна інтуїтивна мудрість — праджня, яка з'являється при практиці усвідомлення (смріті), терпінні (кшанті) та медитації (дх'яни). Також для позбавлення від авідьї необхідне правильне розуміння чотирьох благородних істин. авідья зникає при досягненні аргатства[2].

В інших релігіях та вченняхРедагувати

Термін «авідья» також використовується в теософії.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Исаева Н. В. Авидья // Индийская философия: Энциклопедия / Отв. ред. М. Т. Степанянц. — М. : Вост. лит.; Академический Проект; Гаудеамус, 2009. — С. 48 — 49. — ISBN 978-5-02-036357-1, ISBN 978-5-8291-1163-2, ISBN 978-5-98426-073-2.
  • Лысенко В. Г. Авидья // Философия буддизма: энциклопедия / отв. ред. М. Т. Степанянц;. — М. : Вост. лит.,ИФ РАН, 2011. — С. 81 — 82. — ISBN 978-5-02-036492-9.

ПосиланняРедагувати