Відкрити головне меню

Олеся Олександрівна Авраменко
Olesia Avramenko, 2014.jpg
Народилася 25 жовтня 1959(1959-10-25) (59 років)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Місце проживання Київ
Діяльність мистецтвознавець, куратор, арт-критик
Alma mater Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Науковий ступінь кандидат мистецтвознавстваd
Вчене звання кандидат мистецтвознавства
Посада завідуюча відділом візуальних практик Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ
Батько Авраменко Олександр Іванович
Мати Ромашко Єлизавета Костянтинівна
Діти Бєльська Єлизавета Володимирівна
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України

Оле́ся Олекса́ндрівна Авра́менко (* 25 жовтня 1959(19591025), Запоріжжя) — український мистецтвознавець, куратор, арт-критик, кандидат мистецтвознавства (1993), член Національної спілки художників України (1988), заслужений діяч мистецтв України (2010).[1] Автор трьохсот публікацій з питань мистецтва і художнього життя України ХХ-ХХI століть. Автор концепцій та організатор дев'яноста художніх виставок і проектів.[2]

ЖиттєписРедагувати

Народилася 25 жовтня 1959 року в Запоріжжі. Батько — український письменник Авраменко Олександр Іванович (1934—1974). Мати — філолог, педагог, перекладач Ромашко Єлизавета Костянтинівна (* 1934).

У 1970 році разом з батьками переїхала до Києва. В 1982 році закінчила факультет історії і теорії мистецтва Київського державного художнього інституту.[1] Педагоги — Платон Білецький, Леонід Владич, Ганна Заварова, Людмила Міляєва, Людмила Сак. З 1982 по 1983 — мистецтвознавець Республіканського Будинку моделей трикотажних виробів.[3] З 1988 року — член Національної спілки художників України. В 1993 захистила кандидатську дисертацію «Українська дитяча книга 1970-1990-х років: основні тенденції розвитку ілюстрації»[4] й здобула звання кандидата мистецтвознавства.[5] З 1996 по 1997 — автор, ведуча, редактор і режисер циклу телевізійних сюжетів авторської програми «Знаки творчості. Олеся Авраменко представляє», яка склалася з тридцяти восьми передач (Міжрегіональна асоціація теле- та радіомовлення творче об'єднання «НАРТ»). З 2000 по 2003 рік — власний кореспондент і консультант з питань культури та мистецтва журнала «Президент» і газети «Президентський вісник».

З 1983 по 2004 роки працювала в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної Академії наук України[5]. З 2004 року по сьогодні — завідуюча відділом візуальних практик в Інституті проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України[6]. 2009 року Вища атестаційна комісія присвоїла звання старшого наукового співробітника[2].

З 2010 — заслужений діяч мистецтв України. У 2008 стала лауреатом премії Київської організації Національної спілки художників України «Мистець» ім. Платона Білецького. У 2011 нагороджена Відзнакою Міністерства культури України «За багаторічну плідну працю в галузі культури». У 2012 — Срібною медаллю Національної Академії мистецтв України за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і творчі досягнення.

У 2012 книга Олесі Авраменко «Терези долі Віктора Зарецького» визнана «Виданням року» в рамках Всеукраїнської акції «Музейна подія року — 2011»[7]. У 2013 отримала Почесну відзнаку «Трудова слава» Міжнародної Академії рейтингових технологій і соціології «Золота Фортуна».

Олеся Авраменко досліджує типологію формування, розвитку й функціонування українського образотворчого та актуального мистецтва другої половини ХХ — початку ХХІ століття, а також моделює й організує ряд сучасних художніх процесів та явищ в Україні. Творча співпраця з провідними українськими художниками — Сергієм Адамовичем, Михайлом Гуйдою, Віктором Зарецьким, Анатолієм Кущем, Олександром Івахненком, Юрієм Іллєнком, Анатолієм Криволапом, Євгеном Прокоповим, Віктором Сидоренком, Миколою Стороженком, Тіберієм Сільваші, Георгієм Якутовичем та іншими втілилося у численних публікаціях з питань образотворчого та актуального мистецтва й художнього життя України ХХ-ХХІ століть.

Особисте життяРедагувати

Олеся Авраменко живе і працює в Києві. Донька — Бєльська Єлизавета Володимирівна (1987) — випускниця Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури (2009), арт-директор Центра сучасного мистецтва М17[8].

МонографіїРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • «Авраменко Олеся Олександрівна // Довідник Національної спілки художників України.» — К., 2013. — С. 133.
  • «Авраменко Олеся Олександрівна // Енциклопедія сучасної України.» 2002. — С. 82.
  • «Авраменко Олеся Олександрівна // Енцик. довідник „Митці України“» (упорядкування М. Г. Лабінського). — К., 2007.
  • «Жмир В. Олеся Авраменко. Регістри життя і творчості» // Українське мистецтво. — 2010. — № 5-6. — С.97-101.
  • «Хто є хто в сучасному українському мистецтві (рос.)» (рос.) Олеся Авраменко // ТОП — 100. — 2011 вересень-жовтень. — № 1(1). — С.20.
  • «Марусенко П. Олеся Авраменко (інтерв'ю перед ювілеєм)» // Fineart. — 2010. — № 7-8. — С.28-33.
  • «Олеся Авраменко. Хвиля.» — К., 2007. — С. 71.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Авраменко Олеся Олександрівна // Довідник Національної спілки художників України. — К., 2013. — С. 133.
  2. а б Жмир В. Олеся Авраменко. Регістри життя і творчості // Українське мистецтво. — 2010. — № 5-6. — С.97-101.
  3. Марусенко П. Олеся Авраменко (інтерв'ю перед ювілеєм) // Fineart. — 2010. — № 7-8. — С.28-33.
  4. [1]
  5. а б Авраменко Олеся Олександрівна // Енциклопедія сучасної України. 2002. — С. 82.
  6. Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України. Архів оригіналу за 2 березень 2014. Процитовано 13 березень 2015. 
  7. «Музейна подія року — 2011»
  8. Центр сучасного мистецтва М17