Авл Корнелій Косс Арвіна
Авл Корне́лій Косс Арві́на (лат. Aulus Cornelius Cossus Arvina; IV століття до н. е.) — політичний та військовий діяч часів Римської республіки з патриціанського роду Корнеліїв, консул 343 і 332 років до н. е.
| Авл Корнелій Косс Арвіна лат. A. Cornelius P.f.A.n. Cossus Arvina | ||
| ||
|---|---|---|
| 353 до н. е. | ||
| ||
| 349 до н. е. | ||
| ||
| 343 до н. е. | ||
| ||
| 332 до н. е. | ||
| ||
| 322 до н. е. | ||
| ||
| з 320 до н. е. | ||
| Народження: |
4 століття до н. е. Стародавній Рим | |
| Смерть: |
не раніше 321 до н. е. невідомо | |
| Країна: | Стародавній Рим | |
| Рід: | Корнелії | |
| Батько: | Публій Корнелій Рутіл Косс | |
| Мати: | невідомо | |
| Шлюб: | невідомо | |
| Діти: | Авл Корнелій Арвіна та Публій Корнелій Арвіна | |
| Військова служба | ||
| Звання: | начальник кінноти | |
| Битви: | Самнітські війни | |
Походження ред.
Авл Корнелій належав до знатного патриціанського роду етруського походження. Корнелії Косси були гілкою Корнеліїв Малугінських; батьком Авла був імовірно Публій Корнелій Рутіл Косс, військовий трибун з консульською владою 408 р. до н. е.[1]
Життєпис ред.
У 353 році до н. е., коли місто Цере підтримало старого ворога Риму — Тарквінії, сенат призначив диктатором Тіта Манлія Торквата, а начальником кінноти став Авл Корнелій[2]. Але укласти вигідний мир з Цере вдалося без війни. Чотирма роками пізніше Авл Корнелій знову став начальником кінноти при тому ж диктаторі, призначеному для проведення виборів, оскільки один з консулів цього року помер до закінчення своїх повноважень, а інший був зайнятий війною з піратами[3].
У 343 році до н. е. Авл Корнелій став одним із двох консулів-патриціїв. Його колегою був Марк Валерій Корв[4]. Саме в цьому році кампанці попрохали у Риму допомоги проти самнітів, внаслідок чого почалася Перша самнітська війна. Діяли консули на різних напрямках: Валерій рушив у Кампанію (і проти нього самніти зосередили свої основні сили), а Корнелій — в Самній[5][1].
Військо Авла Корнелія через необережність консула потрапило в гірську ущелину, де всі панівні висоти були зайняті ворогом. Але загін військового трибуна Публія Деція Муса зміг зайняти одну з височин, і самнітам довелося розділити свої сили та відмовитися від атаки[6]. Вночі загін Деція приєднався до Корнелія, римляни напали на самнітів і завдали їм нищівної поразки: Згідно Тіту Лівію, загинуло тридцять тисяч самнітів[7].
За цю перемогу Авл Корнелій отримав тріумф, спільний з Марком Валерієм Корвом. У дослідників існують сумніви, щодо відповідності дійсності описів римських перемог у Першій Самнітській війні, створених Тітом Лівієм. Це відноситься і до перемоги Авла Корнелія[8][9].
У 332 році до н. е. Авл Корнелій став консулом вдруге — разом з Гнеєм Доміцієм Кальвіном[10]. При цьому інтеррексом, які проводив вибори, був його колега з першого консульства. Рік в цілому був мирним; коли з'явилися чутки про галльську загрозу, сенат призначив диктатора[11][12].
У 322 році Авл Корнелій сам став диктатором[13]. Згідно з одними джерелами, його завданням на цій посаді було тільки подати знак випускати четверики на Римських іграх[14]; згідно з іншим, він був призначений для Другої війни з самнітами та здобув перемогу в битві завдяки тому, що кіннота противника фактично вийшла з бою і почала грабувати обоз[15]. Після цього самніти запропонували Риму мир на колишніх умовах, але сенат їм відмовив, розраховуючи отримати більш істотні поступки. Авл Корнелій же отримав за свою перемогу тріумф. В історіографії розповідь Лівія про ці події ставлять під сумнів[12].
У 320 році до н. е. Авл Корнелій увійшов до жрецької колегії феціалів[16].
Нащадки ред.
Синами Авла Корнелія були Авл Корнелій Арвіна, феціал, і Публій Корнелій Арвіна, консул 306 та 288 років до н. е.[12]
Примітки ред.
- ↑ а б Münzer, 1900, s. 1294.
- ↑ Broughton, 1951, р. 125.
- ↑ Broughton, 1951, р. 129.
- ↑ Broughton, 1951, р. 132—133.
- ↑ Тіт Лівій, VII, 32, 2.
- ↑ Аврелій Віктор, XXVI, 1—2.
- ↑ Тіт Лівій, VII, 36, 13.
- ↑ Ковалёв, 2002, с. 165.
- ↑ Münzer, 1900, s. 1294—1295.
- ↑ Broughton, 1951, р. 141.
- ↑ Тіт Лівій, VIII, 17, 6.
- ↑ а б в Münzer, 1900, s. 1295.
- ↑ Broughton, 1951, р. 150.
- ↑ Тіт Лівій, VIII, 40, 2.
- ↑ Тіт Лівій, VIII, 38—39.
- ↑ Broughton, 1951, р. 153.
Джерела та література ред.
Джерела ред.
- Секст Аврелій Віктор. Про знаменитих людей.
- Тіт Лівій. Історія від заснування міста.
Література ред.
- Ковалёв С. И. История Рима : [рос.]. — Москва : Полигон, 2002. — 864 с. — ISBN 5-89173-171-1.
- Robert Broughton. Magistrates of the Roman Republic : [англ.]. — New York, 1951. — Vol. I. — P. 600.
- Friedrich Münzer[de]. Cornelius 122 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1900. — Bd. VII. — Kol. 1294—1295.