Абілєв Велі Муратович

кримськотатарський письменник, педагог, публіцист і журналіст

Велі Муратович Абілєв (Абілов, Габильов, Габілов; (1898, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія — 1945)) — кримськотатарський письменник, педагог, публіцист і журналіст. Директор Кримськотарського педагогічного технікуму (1925—1925). Директор Кримського інституту спеціальних культур імені М. І. Калініна (1933—1934). Член ВКП(б). Провів у таборах сім років. Посмертно реабілітований в 1957 році.

Абілєв Велі Муратович
Народився1898
Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер1945
Країна СРСР
Діяльністьписьменник, педагог
ПартіяКПРС

Біографія

ред.

Народився в 1898 році на території Жовтневого району Криму в родині селян[1].

Початкову освіту здобув у сільській школі, де його вчителем був Абдулла Лятіф-заде[2]. З 1914 по 1919 рік вчителював у селах Мурзабек та Баїм Євпаторійського повіту[3].

У 1920 році став головою сільревкому в Мурзабеці. З 1921 по 1923 році навчався в Москві в Комуністичному університеті трудящих Сходу імені Й. В. Сталіна. Повернувшись до Криму очолив татарське обласне відділення радянської партійної школи. Читав лекції із суспільствознавства на обласних курсах вчителів. З 1925 по 1926 рік співробітник політосвіти Наркомосу. У 1925 році був призначений завідувачем татарського педагогічного технікуму, де перебував на посаді протягом одного навчального року[3][4]. Був членом ВКП(б)[1].

З 1920-х років публікувався в газетах і журналах Кримського півострова. Автор статей, художньої прози і п'єс. П'єси «Аділь яхут бинъден бірі» («Аділь, або один з тисячі») та «Учь їв» («Три шляхи»), які були поставлені Кримським державним татарським театром у період з 1925 по 1927 рік. Абілєву також належать п'єси «Эльвида» («Прощай») та «Омюр баари» («Весна життя»)[3].

У 1928 році вступив до Ленінградського інституту політосвіти. Закінчивши інститут, був призначений директором Кримського інституту спеціальних культур імені М. І. Калініна (1933—1934)[5]. З 1935 по 1938 рік — виконувач обов'язків редактора в газеті «Янъы дюнья» («Новий світ»)[3].

18 вересня 1937 року був заарештований і звинувачений в участі в контрреволюційній організації" Міллі фірка. 14 серпня 1938 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його на вісім років виправно-трудових таборів за 58-ю статтею Кримінального кодексу РСФРР[1].

Помер у 1945 році в таборі[3]. 18 липня 1957 року Кримський обласний суд посмертно реабілітував Велі Абілєва[1].

Примітки

ред.
  1. а б в г Габилев Вели Муратович. ru.openlist.wiki (рос.). Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 26 червня 2020.
  2. Известные учителя Крыма начала ХХ века. avdet.org. 5 жовтня 2018. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 26 червня 2020. [Архівовано 2020-06-16 у Wayback Machine.]
  3. а б в г д Абілєв Велі Муратович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 26 червня 2020.
  4. Усманова Сайде Аблякимовна. К ИСТОРИИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ТОТАЙКОЙСКОГО ПЕДТЕХНИКУМА. 1922 - 1931 ГГ // Крымское историческое обозрение. — 2017. — № 1 (28 грудня). Архівовано з джерела 26 червня 2020. Процитовано 4 липня 2020.
  5. Галерея ректоров института – Музей истории Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского. museum.cfuv.ru. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 26 червня 2020.

Посилання

ред.