Абруптивні приголосні
| МФА: Абруптивні приголосні | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Затемнення вказує, що дана артикуляція вважається неможливою. |
Абрупти́вний приголосний (від лат. abruptus — різкий, уривистий) — зімкнено-гортанний, закритогортанний, глоталізований, рекурсивний — різновид зімкненого приголосного звука, який утворюється в гортані під дією повітря, стиснутого між зімкненою голосовою щілиною і ротовою змичкою, а не за допомогою видихуваного повітря з легень (для артикуляції потрібно значно менше повітря, ніж для творення інших звуків).
Абруптив характеризує зімкнення або зближення голосових зв'язок у кінцевій фазі артикуляції. Замкнута гортань швидко підіймається вгору, і стиснуте повітря утворює в ротовій порожнині тиск. Відтак настає гортанний прорив, який надає приголосному різкого забарвлення.
Такі звуки трапляються приблизно у 20 % мов світу, зокрема в кавказьких (грузинській, осетинській, аварській та ін.), деяких афразійських, мовах мая. У транскрипції їх позначають як, наприклад, [p’], [s’], [t’], [k’].
У таблиці символів Юнікод для абруптивів є спеціальний знак — modifier letter apostrophe (’) (U+02BC)[1][2][3].
Посилання
ред.Примітки
ред.- ↑ Lindau, Mona (1 квітня 1984). Phonetic differences in glottalic consonants. Journal of Phonetics. Т. 12, № 2. с. 147—155. doi:10.1016/S0095-4470(19)30861-7. ISSN 0095-4470. Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ Nathan, Geoffrey S. (1998). The sounds of the world's languages. By Peter Ladefoged and Ian Maddieson. Language. 74 (2): 374—376. doi:10.1353/lan.1998.0168. JSTOR 417875. S2CID 143695404.
- ↑ Кочерган, Михайло. Кочерган М.П. - Вступ до мовознавства. Процитовано 7 жовтня 2023.