Абдул-Джаббар ібн Ахмад

ісламський богослов, автор творів з каламу, фікгу і природничих наук

Абдул-Джаббар ібн Ахмад (عبدالجبار بن أحمد; 935, м. Асадабад, тепер провінція Хамадан, Іран — 1025, м. Рей, тепер провінція Тегеран, Іран) — ісламський богослов, видатний представник мутазилітського каламу, шафіїт. Автор численних творів з каламу, фікгу і природничих наук.

Абдул-Джаббар ібн Ахмад
араб. عبدالجبار بن أحمد Редагувати інформацію у Вікіданих
Народивсяне раніше 932 і не пізніше 936 Редагувати інформацію у Вікіданих
Гамадан, Іран Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1025 Редагувати інформацію у Вікіданих
Рей, Аббасидський халіфат Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Аббасидський халіфат Редагувати інформацію у Вікіданих
ДіяльністьКаді, факіх, mutakallim, філософ Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузькалам і Фікх Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіAl-Zubayr ibn Abd al-Wahid al-Asadabadid[1] і Abu Ishaq Ibrahim ibn 'Ayyash al-Basrid[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніAbu'l Husayn al-Basrid[2], Abū Rashīd al-Nīsābūrīd[3] і Ibn Mattawayhd[2][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання моварабська Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusKitāb al-Uṣūl al-ḫamsad, Sharḥ al-uṣūl al-khamsahd і Kitab al-Mughni fi abwab al-tawhid wal-adld[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяіслам, сунізм і Мутазиліти[6] Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

Жив у Багдаді. В 978 році його покликав буїдський візир Рея, ас-Сахіб ібн 'Аббадо (938—995), прихильник мутазилітів. Абдул-Джаббар був запрошений для викладання фікга, проте незабаром був призначений головним каді провінції, звідки його прізвисько Каді аль-Кудат («суддя всіх суддів»).
На початку 1950-х років були виявлені праці Абдул-Джаббара разом з творами його безпосередніх учнів Абу Рашида ан-Нішапурі (пом. бл. 1024 г.) та Ібн Маттувайха (пом. 1076 р). Знайдені твори стали основним джерелом про вчення мутазилітів.

Примітки

ред.

Джерела та література

ред.
  • Тауфик К. И., А. В. Сагадеев 'АБД ал-ДЖАББАР // Іслам: енциклопедичний словник / відп. ред. С. М. Прозоров. — М.: Наука, ГРВЛ, 1991. — С.7.(рос.)

Посилання

ред.