Ааду Хінт

естонський письменник

А́аду Гінт, ест. Aadu Hint, повне ім'я А́дольф Е́дмунд Гінт (ест. Adolf Edmund Hint); 10 січня 1910(19100110), с. Кюласема, Езельський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія — 26 жовтня 1989, Таллінн, Естонська РСР, СРСР) — естонський радянський письменник, народний письменник Естонської РСР (1965).

Ааду Гінт
Aadu Hint
Aadu Hint.jpg
Ааду Хінт
Народився 10 січня 1910(1910-01-10)[1][2][3]
с. Кюласема, Езельський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія
Помер 26 жовтня 1989(1989-10-26)[1][2][3] (79 років)
Таллінн[1]
Поховання Естонська Республіка
Громадянство
(підданство)
Flag of Estonia.svg Естонська Республіка
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність письменник
Мова творів естонська
Брати, сестри Johannes Hintd
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора

ЖиттєписРедагувати

Народився в селі Кюласема на острові Муху. Дитинство і юність Гінта пройшли на острові Сааремаа, де в 1923—1929 роки він навчався в Сааремааській гімназії.

Після анексії Естонії Радянським Союзом у 1940 році вступив у Комуністичну партію.

Після нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941 (в ході Другої світової війни) був покликаний в Червону армію, пізніше — працював у тилу.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 9 скликання, а також депутатом Верховної Ради Естонської РСР.

Помер в Таллінні 26 жовтня 1989. Похований на острові Сааремаа на кладовищі Кіхельконна (нині на території волості Кіхельконна повіту Сааремаа).

РодинаРедагувати

Брат — Йоганнес Гінт (1914—1985), відомий вчений, інженер і винахідник, який спеціалізувався на силікатних матеріалах.

У 19371941 перебував у шлюбі з Деборою Туллій, пізніше стала відомою як поетеса і перекладачка Дебора Варандей.

У 1941—1958 був одружений з письменницею Мінні Нурмі.

У 1961 році одружився з Ельвією Гінт (уроджена Ельвія Соовісте).

Серед восьми дітей Гінта здобули популярність письменники Пяерн Гінт, Мийно Гінт і Еева Парк, а також перекладачка Маре Занева.

ТворчістьРедагувати

Основні твори Гінта присвячені життю острів'ян, в особливості — рибалок.

ТвориРедагувати

  • «Проказа» («Pidalitõbi»; роман, 1934)
  • «Лепрозорій Ватку» («Vatku tõbilas»; роман, 1936)
  • «Золоті ворота» («Kuldne värav»; роман, 1937)
  • «Кочегар» («Tulemees»; роман, 1939)
  • «Син Вессе» («Vesse poeg»)
  • «Пригоди вугра» («Angerja teekond»)
  • «Свів острів» («Oma saar»)
  • «Берег вітрів» («Tuuline rand»; тетралогія)

БібліографіяРедагувати

  • «Пригоди вугра». Таллінн: Естонське державне видавництво, 1951, 70, стор.
  • «Tuuline rand» («Берег вітрів»), тома 1—4 (ест.)
  • «Берег вітрів», книги 1—2. 1963; 1094 стр.
  • Kogutud teosed (Вибрані твори), тома 1—2; Таллінн, 19751976 (ест.)
  • «Берег вітрів» (у двох томах). Москва: Радянський письменник, 1977; том 1 — 752 стр., том 2 — 720 стр.
  • «Свій острів». Москва: Радянський письменник, 1987; 592 стр.
  • Вибране. Москва: Радянський письменник, 1987; 592 стр., ISBN 5-280-00600-9

Екранізації і театральні постановкиРедагувати

Перу Ааду Гінта належать кілька п'єс, всі вони ставилися в естонських театрах.

КинофильмыРедагувати

  • За п'єсою Гінта «Куди йдеш, товариш директор?» («Kuhu lähed, seltsimees direktor?») режисером Віктором Невежіним в 1959 році на Талліннській кіностудії було знято художній фільм «Підводні рифи» («Veealused karid»), при цьому письменник виступав як один із сценаристів.[4]
  • За мотивами епопеї Гінта «Берег вітрів» на Талліннській кіностудії було знято два художні фільми (як і у випадку з кінокартиною «Підводні рифи», Ааду Хінт був одним з сценаристів):

Нагороди, премії і званняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • «Pidalitõvest» puudutatu kohtus (Суд ображеного «Прокази»). Vaba Maa, 14 березня 1935, № 63, стр. 4 (ест.)
  • Autorile naha peale (Автору на шкіру). Vaba Maa, 16 березня 1935, № 65, стр. 6 (ест.)
  • Кузнецов Ф., «Три книги романа Ааду Хинта», «Дружба народов», 1961, №5(рос.)
  • Крахмальникова З. А., «Путешествие по „Берегу ветров“ (Ааду Хинт и его книги)», Москва, 1970(рос.)
  • «Очерк истории эстонской советской литературы», Москва, 1971(рос.)
  • Leht К., «Aadu Hint», Таллінн (ест.)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати