Вікіпедія

І небо невмите, і заспані хвилі…

«І небо невмите, і заспані хвилі…» — вірш Тараса Шевченка, написаний 1848 року на Косаралі.

І небо невмите, і заспані хвилі…
Автограф вірша «І небо невмите, і заспані хвилі…»
Жанрвірш
АвторТарас Шевченко
Написано1848
Опубліковано1861

Написання і публікація

ред.

Збереглося кілька чистових автографів вірша: у «Малій книжці»[1] і у «Більшій книжці»[2]. Автографи не датовано[3].

Вірш датується дослідниками за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 року і часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848—1849 роках на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 року, місце написання — Косарал[3].

Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 22 у шостому зшитку за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849-го — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). При цьому він замінив слово у рядку 1, вписав рядок 7. Вірш закінчувався рядком крапок, які свідчать, що Шевченко збирався продовжити твір. 1858 року, не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, вірш перенесено зі змінами в кількох рядках з «Малої книжки» до «Більшої книжки»[3].

Публікація

ред.

Вперше вірш надруковано за текстом «Більшої книжки» в журналі «Основа» (1861 рік, № 8, стор. 16)[3].

Вперше твір введено до збірки творів у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» (СПб., 1867 рік, стор. 469) і того ж року — у виданні: «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867 рік, том 1, стор. 242)[3].

Відомі дослідникам списки вірша походять від друкованих джерел. Першодрук в «Основі» (1861) є джерелом списків у рукописних «Кобзарях» — 1865 року[4], 1866-го[5], другої половини XIX ст.[6].

Сюжет

ред.

У вірші поет передав враження часів Аральської експедиції[7]. Морський пейзаж тут «деестетизований», «опобутовлений»: небо — «невмите», хвилі — «заспані», очерет — «п'яний», море — «нікчемне». Епітети вірша, що їх М. Рильський назвав «дивовижними», «неповторними», «несподіваними», випереджають поетику середини XIX ст.. Твір є швидше зразком настроєвої лірики, ніж пейзажної. Реальний пейзаж Аралу тут дав поштовх до розгортання ліричної теми «незамкнутої тюрми»[8].

Музика

ред.

На музику твір поклали І. Левицький, П. Сениця[8].

Примітки

ред.
  1. ↑ ІЛ, ф. 1, № 71, с. 305
  2. ↑ ІЛ, ф. 1, № 67, с. 141
  3. ↑ а б в г д «І небо невмите, і заспані хвилі…» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 117; 619—620.] Процитовано 27 липня 2024
  4. ↑ ІЛ, ф. 1, № 81, арк. 45 звор.
  5. ↑ ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 62
  6. ↑ ІР НБУВ, І. 7450, арк. 3
  7. ↑ див. також «Готово! Парус розпустили», «Ну що б, здавалося, слова», «Добро, у кого є господа»
  8. ↑ а б «І небо невмите, і заспані хвилі…» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 244—265.] litopys.org.ua Процитовано 27 липня 2024

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=І_небо_невмите,_і_заспані_хвилі…&oldid=43166933