Відкрити головне меню
Шхуни «Константин» та «Михаил». Робота Тараса Шевченка. Папір, сепія, білило (16,8 × 26,7). Раїм. 20—25.07 1848.

Ара́льська описо́ва експеди́ція — експедиція, яку 18481849 організувало Військове міністерство для знімання й промірювання Аральського моря та вивчення його природних ресурсів і умов майбутнього судноплавства. Очолював її Олексій Бутаков. Він порушив перед командиром Окремого Оренбурзького корпусу Володимиром Обручовим клопотання про введення до складу експедиції Тараса Шевченка як художника. Незважаючи на заборону Шевченкові малювати, Обручов задовольнив це клопотання. Транспорт, у складі якого була флотська команда Бутакова, вирушив із Орської фортеці до Раїмського укріплення 11 травня 1848, везучи в розібраному вигляді збудовану в Оренбурзі шхуну «Константин». У дорозі Шевченко жив у кибитці штабс-капітана генерального штабу Олексія Макшеєва. Зроблено тридцять три переходи, подолано 702 версти. Маршрут транспорту — річки Мендибай, Ор, Таcтибутак, Ащесай, Уймула, Карабутак, Ащебутак, Яманкайракли, Якшикайракли й Іргиз, гора Манаауліє, могила Дустана, урочище Кизил-Яр, укріплення Уральське, озера Джалангач і Китайкуль, річки Джалавли, Копані-Терекли, Джулюс, Каракудук, Дунгурсюксор, Кулькудук, Алтикудук, Акджулпас, Аккудук і Сапак, озеро Камислибас, укріплення Раїм, куди транспорт прибув 19 червня 1848 року.

Пожежа у степу. Робота Тараса Шевченка. Папір, акварель (21,4 × 29,6 см). 1848 рік, не раніше як 12 травня.

У дорозі Шевченко виконав понад сорок ескізів олівцем та акварелі «Джангисагач», «Укріплення Іргизкала», «Пожежа в степу», «Дустанова могила» й «Днювання експедиційного транспорту в степу». Цей шлях він пізніше описав у повісті «Близнецы». П'ять тижнів тривала підготовка до плавання; зібрано й спущено на воду шхуну «Константин». У Раїмі Шевченко зробив вісім малюнків, на яких зображено шхуни, жанрові сцени та учасників експедиції. 25 липня шхуна «Константин» у супроводі шхуни «Николай» вирушила по Сирдар'ї до Аральського моря. Через два дні шхуни досягли острова Косарал, і там Шевченко виконав акварель «Пристань на Сирдар'ї в 1848 році». 30 липня шхуна «Константин» вийшла в море. Шевченко жив в офіцерській каюті разом із Олексієм Бутаковим, штурманом Ксенофонтом Поспєловим, Олексієм Макшеєвим, топографом Артемом Акишевим, геологом Томашем Вернером та фельдшером Олександром Істоміним.

Шхуна провела обстеження, знімання й промірювання глибин поблизу північно-західного, західного і частково — південного берегів моря. Відкрито й описано групу островів — Миколи (згодом — Відродження), Обручова, Наслідника (згодом — Комсомольський) та Костянтина. Шевченко в цей час намалював акварелі «Мис Байгубек», «Низький берег острова Миколи», «Гористий берег острова Миколи» та інші 26 вересня 1848 експедиція повернулася до острова Косарал, 5 жовтня команда зійшла на берег на зимівлю.

Укріплення Раїм. Вигляд із верфі на Сирдар'ї. Робота Тараса Шевченка. Папір, акварель (20,5 × 29,8). Раїм. 19.06 — 25.07 1848.

Січень — березень 1849 Шевченко прожив у Раїмі, решту часу — на Косаралі. Під час перебування на цьому острові поет напружено працював. Збагатилася його майстерність як пейзажиста й портретиста. Малюнки «Казахи біля вогню», «Казахський хлопчик розпалює грубку», «Казах на коні» та інші відображають інтерес і приязне ставлення художника до казахів. Зимівля 1848 — 1849 на Косаралі була дуже продуктивна у творчості поета. Крім значної кількості малярських творів, він написав понад 70 поезій. У них відбиті тяжкі переживання, спричинені неволею й самотністю («І знов мені не привезла», «Хіба самому написать», «Мов за подушне, оступили», «Заросли шляхи тернами» та ін.); твори «П. С.», «Неначе цвяшок, в серце вбитий» («Марина»), «Якби тобі довелося», «Царі» («Старенька сестро Аполлона») спрямовані проти гнобителів народу. 6 травня 1849 року експедиція Бутакова починає друге плавання в Аральському морі. У море вийшла також шхуна «Николай», якою командував Поспєлов. Шхуна «Константин» вирушила на південь уздовж східного берега. Оглянувши частково й південний берег, команда 29 червня повернулася до острова Косарал. Під час цього плавання Шевченко виконав малюнки «Острів Чикитаарал», «Острів Чеканарал» та інші.

19 липня шхуна знову вийшла в море для топографічного знімання західного берега й дослідження затоки Перовського, а 20 вересня остаточно повернулася до гирла Сирдар'ї. 22 вересня плавання закінчено. Ще до другого виходу в море (22 квітня 1849) Бутаков звернувся до командування з проханням залишити Шевченка й Вернера в складі його команди в Оренбурзі, щоб закінчити оформлення матеріалів експедиції.

Шхуни біля форту Косарал. Робота Тараса Шевченка. Папір, акварель (20,6 × 30). Косарал]. 6.10 1848 — 6.05 1849.

Наприкінці вересня дослідники вирушили до Раїма, а звідти 10 жовтня — до Оренбурга, куди й прибула 31 жовтня 1849 року. З другого плавання збереглося 15 малюнків Шевченка («Острів Чеканарал», «Острів Кугарал» та інші). До Оренбурга він привіз багато рисунків, зроблених переважно олівцем. Щоб прискорити закінчення робіт, Олексій Бутаков 5 листопада 1849 звернувся до штабу Окремого Оренбурзького корпусу з проханням виділити Шевченкові на допомогу Броніслава Залеського, який умів малювати. З допомогою Залеського Шевченко переніс гідрографічні види на карту, закінчив початі в степу малюнки та зробив альбом краєвидів Аральського моря. Цей альбом, поданий «по начальству», пізніше повернули Шевченкові, й він подарував його К. Тернові. Дальша доля цих творів невідома. У 1850-му, після арешту і слідства, Шевченка заслано в Новопетровське укріплення. На Олексія Бутакова і командира 5-го лінійного батальйону Дмитра Мєшкова накладено стягнення за порушення заборони Шевченкові малювати. Роботи Шевченка в Аральській експедиції, виконані з науковою достовірністю, мали важливе пізнавальне значення.

Перша карта Аральського моряРедагувати

 
Карта Аральського моря (авторство Олексія Бутакова). Лондон, 1853.

У результаті польових і камеральних робіт створено першу морську (гідрографічну) карту Аральського моря (див. малюнок) у проекції Меркатора в масштабі 8,3 милі в 1 дюймі (1: 606564), яку 1850 року видав Гідрографічний департамент Морського міністерства під назвою «Карта Аральского моря, составленная с описей капитан-лейтенанта Бутакова и корпуса флотских штурманов прапорщика Поспелова в 1848 и 1849 гг.». Друге, виправлене видання карти вийшло у 1908 році, наступні видання опубліковано в радянські часи з приміткою під її нижньою рамкою «Составлена по карте Бутакова 1850 года». Крім того, вона виходила як складова карт більших територіальних утворень. Рукописний оригінал карти (у її складанні взяв участь також Тарас Шевченко) з підписом оберквартирмейстера Окремого Оренбурзького корпусу підполковника Івана Бларамберга (*1803—†1878) міститься в Російському державному військово-історичному архіві (фонд Військово-ученого архіву, № 22924). 1853 року Олексій Бутаков помістив у «Віснику Імператорського російського географічного товариства» звіт про картографування під назвою «Сведения об экспедиции, снаряженной для описи Аральского моря в 1848 г.». У тому ж році вказана карта (рис. 7) вийшла в зменшеному вигляді англійською мовою як додаток до статті Бутакова «Survey of the Sea of Aral» («Вимірювання Аральського моря») в журналі Королівського географічного товариства у Лондоні «The Journal of the Royal Geographical Society».

Експедиція дала світовій науці багато нового та, за характеристикою від Тараса Шевченка, «оригінального, ще не баченого в Європі». За результати дослідницької роботи члени експедиції О. І. Макшеєв, А. О. Акишев, А. С. Голов і К. Д. Рибін були нагороджені орденами святої Анни третього ступеня, Т. Вернер отримав звання унтер-офіцера, а Шевченко — лише п'ять рублів сріблом, хоча Бутаков також подавав клопотання про присвоєння йому звання унтер-офіцера «за заслуги в создании карты и альбома рисунков». Сам Бутаков став дійсним членом (1849) і членом Ради (1867) Імператорського російського географічного товариства (ІРГТ), був нагороджений орденом святого Володимира четвертого ступеня і щорічною рентою 157 рублів 50 копійок. Також він дістав суворе стягнення за послаблення щодо Шевченка й кілька років був під наглядом III відділення (політична поліція) Власної Його Імператорської Високості канцелярії. Унікальна карта Аральського моря заслужила лише «почетного от имени Общества (ІРГТ) отзыва», і це при тому, що відгук, який підготували члени комісії ІРГТ — полярний дослідник контр-адмірал П.  Ф. Анжу (*1797—†1869), гідрограф капітан 1-го рангу М.  П. Манганарі (*1804—†1887), член Адміралтейської ради адмірал О.  І. Зеленой (*1809—†1892) та астроном О.  М. Савич (*1810—†1883), підтримав пропозицію відзначити карту найвищою нагородою ІРГТ — золотою Константинівською медаллю.

ЛітератураРедагувати

  • Бутаков А. И. Дневные записки плавання на шкуне «Константин» для исследования Аральского моря в 1848—1849 гг. Ташкент, 1953
  • Butakoff A. Survey of the Sea of Aral // The Journal of the Royal Geographical Society. — Vol. 23. — London: John Murray, 1853. — P. 93-101 : 1 map.
  • Ведмицкий А. Т. Шевченко на Аральском море. «Ученые записки Орского государственного педагогического института», 1958, в. 2
  • Данилов В. Т. Г. Шевченко на Аральському морі. «Радянське літературознавство», 1939, кн. 4
  • Дрбал А., Радєй К. Тарас Шевченко: участь в експедиціях та науки про Землю і Всесвіт // Вісник геодезії та картографії. — 2014. — № 6. — С. 34-42.
  • Дрбал А. Тарас Шевченко та науки про Всесвіт i Землю // Українське небо 2. Студії над історією астрономії в Україні : Збірник наукових праць / За заг. ред. О. Петрука. – Львів : Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України, 2016. – С. 415-435 (669 с.) : 13 іл., 1 таб. – Прим. 56. - ISBN 978-966-02-7386-3
  • «Ізборник». Том 8. Живопис, графіка 1847—1850 років
  • Мамчак М. А. Тарас Шевченко і флот. — Снятин : Прут Принт, 2010. — 76 с. — ISBN 978-966-2289-18-3.

Див. такожРедагувати