Відкрити головне меню

Архієпископ Іустин (в миру Іван Якович Охотин; 12 (24) листопада 1823, Арзамас - 25 травня (7 липня) 1907, Новоєрусалимський монастир) - український релігійний діяч ерзянського походження. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої, архієпископ Херсонський і Одеський Відомства православного сповідання Російської Імперії.

Іустин
Епископ Иустин (Охотин) в Санкт-Петербурге.jpg
Народився 12 листопада 1823(1823-11-12)
Арзамас, Нижньогородська губернія, Російська імперія
Помер 25 травня 1907(1907-05-25) (83 роки)
Діяльність священик
Alma mater Санкт-Петербурзька духовна академія
Посада Єпископ
Конфесія православ'я

БіографіяРедагувати

Народився 12 листопада 1823 в ерзянькому містечку Арзамасі в родині священика. Його батько Яків Іванович служив священиком Благовіщенського собору.

Закінчив Нижньогородську духовну семінарію.

20 травня 1853 пострижений в чернецтво і 13 вересня був висвячений у ієромонаха.

У цьому ж році закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію і 30 жовтня його призначено викладачем Костромської духовної семінарії.

18 квітня 1855 затверджений у ступені магістра богослов'я і призначений інспектором Ярославської духовної семінарії.

2 квітня 1857 возведений у сан архімандрита.

У Ярославських відомостях за час з 1860 по 1871 р. вміщено його слова, повчання і різні статті. У 1862 році вийшло окремою книжкою його «Опис Ростовського Богоявленського Авраамієва второкласного чоловічого монастиря».

Переїзд в УкраїнуРедагувати

25 травня 1871 хіротонізований на єпископа Острозького, вікарія Волинської єпархії.

З 13 квітня 1879 - єпископ Харківський і Охтирський.

Особливу увагу звернув він на навчально-виховну частину духовних училищ і, судячи з відгуків, досяг у цьому відношенні помітних поліпшень.

З 15 вересня 1882 року - єпископ Подільський і Брацлавський.

При ньому сільські училища були перетворені в церковно-парафіяльні школи, а духовенство покликане до повсюдного відкриття церковних шкіл у парафіях. Під керівництвом преосвященного Іустина робила перші кроки єпархіальна училищна рада [1].

Бачачи небезпеку з боку латинства та штунди, єпископ Іустин дбав про підтримку в парафіях позабогослужебних співбесід, а також благоустрої попечительств і духовних братств.

З 28 березня 1887 - єпископ Курський і Бєлгородський.

З 3 вересня 1893 року - архієпископ Херсонський і Одеський.

1899 єпископ Іустин заснував Курське Православне Палестинське товариство [2].

6 травня 1901 нагороджений діамантовим хрестом для носіння на клобуку.

27 вересня 1903 обраний почесним членом Казанської духовної академії.

З початком російсько-японської війни організував збір пожертвувань на допомогу сім'ям загиблих воїнів.

Повернення в МосковіюРедагувати

26 березня 1905 звільнений на спокій, згідно з проханням, і 29 березня призначено керуючим ставропігійним Воскресенським Ново-Єрусалимським монастирем, де і помер 25 травня 1907 року.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II. — Харьков, 1905, 1912.