Вікіпедія

Ісмаїлов Асланбек Абдуллаєвич

Асланбек Абдуллаєвич Ісмаїлов (нар. 11 вересня 1963, Шалі, ЧАРСР, РРФСР, СРСР — пом. 1 лютого 2000, неподалік села Єрмоловка, Чечня) — чеченський державний і військовий діяч. Бригадний генерал Збройних сил Ічкерії, близький соратник Шаміля Басаєва, один з організаторів кризи з заручниками в Будьонновську, начальник штабу оборони Грозного у 1999—2000 роках.

Ісмаїлов Асланбек Абдуллаєвич
Прізвисько Маленький Асланбек
Народження 11 вересня 1963(1963-09-11)
Шалі, ЧІАРСР, РРФСР, СРСР
Смерть 1 лютого 2000(2000-02-01) (36 років)
неподалік села Єрмоловка, Грозненський район, Чечня
Національність чеченець
Країна СРСР СРСР
Чеченська Республіка Ічкерія
Приналежність ЗС ЧРІ
Освіта Кемеровський державний університет
Роки служби 1994 — 2000
Звання бригадний генерал
Командування Оборона Аргуна (1995);
Криза з заручниками в Будьонновську (1995);
Операція «Джихад» (1996);
Оборона Грозного (1999—2000)
Війни / битви Перша російсько-чеченська війна,
Друга російсько-чеченська війна
Релігія іслам
Нагороди
Орден «Честь Нації»
Орден «Честь Нації»
CMNS: Ісмаїлов Асланбек Абдуллаєвич у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився 11 вересня 1963 року у місті Шалі. У 1981 році вступив до Кемеровського державного університету. До 1994 року займав посаду заступника директора Грозненського цеглового заводу[1].

Активно виступав в опозиції до першого президента Чеченської Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва, за словами Шаміля Басаєва пропонував вбити його, Умалата Дашаєва і інших амірів «через те, що вони розігнали їхні антидадуєвські банди» у 1993 році, проте з початком війни налагодив з ними відносини і став одним з близьких соратників Басаєва[2].

Брав активну участь у Першій російсько-чеченській війні. Разом з іншими чеченцями займав оборону у Шалях, де в його рідному будинку після тривалої оборони (з 11 грудня 1994 року по 25 березня 1995) тимчасово дислокувався штаб південно-східного фронту. 25 березня, внаслідок артилерійського обстрілу російськими військами, загинув старший брат Асланбека, Шаріп Ісмаїлов[3].

У 1995 році керував обороною міста Аргун. Один із головних організаторів і розробників Будьонівської операції, а також її активний учасник. 6—9 березня 1996 року брав активну участь у військової операції «Відплата», проведеної під керівництвом Головнокомандувача ЗС ЧРІ Джохара Дудаєва[1]. Разом з Асланом Масхадовим планував операцію «Джихад» зі звільнення Грозного від російських військ 6 серпня 1996 року і був одним із її ключових командувачів.

Довгий час вважався російськими силовиками «терористом номер два» — одразу після Шаміля Басаєва, аж поки не був витіснений у 1996 році йорданцем Хаттабом.

Очолював військово-польовий суд, створений за указом Яндарбієва від 12 серпня 1996 року, рішенням якого стратили дванадцятьох осіб за мародерство за обтяжливих обставин[4]. Суд припинив свою діяльність після утворення Центральної об'єднаної комендатури, організованої після Атагінських угод 22 серпня 1996 року. Після створення комендатури став одним з її комендантів[5][6].

На початку Другої російсько-чеченської війни втратив ще одного старшого брата, Шарпудіна Ісмаїлова, який спочатку був викрадений, а після жорстоких тортур убитий росіянами[3].

У 1998—1999 роках займав посаду міністра будівництва Чеченської Республіки Ічкерія, пізніше — посаду заступника Головнокомандувача Збройних сил республіки Аслана Масхадова[7].

Керував штабом з оборони Грозного у 1999—2000 роках, де командував усіма чеченськими силами опору в Грозному[8][9].

Разом з іншими відомими діячами Ічкерії, такими як Хункар-Паша Ісрапілов і Лечі Дудаєв загинув 1 лютого[10][3] 2000 року (за іншими даними — 30 січня[11]) під час прориву з оточення Грозного, підірвавшись на російській міні в районі села Єрмоловка (нині частина села Алхан-Кала) Грозненського району неподалік столиці[12][13].

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б 11 сентября родился герой чеченского народа, бригадный генерал ВС ЧРИ, Асланбек Исмаилов (рос.). Chechenews. 11 вересня 2018.
  2. ↑ Шутаєв, Дмитро (2023). Інтерв'ю Шаміля Басаєва кореспонденту «Радіо Свобода». Шаміль Басаєв. Перемога або рай. Київ: Видавництво «Залізний тато». с. 103. ISBN 978-617-8214-18-0.
  3. ↑ а б в Мусаев, Ильяс (2 лютого 2017). Памяти героя Ичкерии Асланбека Исмаилова (рос.). Chechenews. Процитовано 15 грудня 2023.
  4. ↑ Chechnya: Report to the 1996 OSCE Review Conference (англ.). Human Rights Watch. 1 листопада 1996.
  5. ↑ Черкасов, Александр (5 вересня 2020). Как проиграли мир: последняя осень (рос.). Эхо Кавказа. Процитовано 15 грудня 2023.
  6. ↑ Портников, Віталій (1998). Шаміль Басаєв очолить боротьбу з ворогами Аслана Масхадова (рос.). День Планети. Процитовано 15 грудня 2023.
  7. ↑ Вайль, Петр (5 червня 2011). Интервью с Асланом Масхадовым. Радио Свобода (рос.). Процитовано 15 грудня 2023.
  8. ↑ Associated Press (31 січня 2000). Russians, Chechens fight to control square (англ.). Deseret News. Процитовано 15 грудня 2023.
  9. ↑ Associated Press (31 січня 2000). Russian Assault Stalls at Key Grozny Square (англ.). The Washington Post.
  10. ↑ Памяти героя свободной Ичкерии Лечи Дудаева (рос.). Chechenews. 25 січня 2018. Процитовано 14 грудня 2023.
  11. ↑ Радуев, Хасин (5 червня 2011). Погиб мэр Грозного Лечи Дудаев. Радио Свобода (рос.). Процитовано 14 грудня 2023.
  12. ↑ Факты и подробности о прорыве чеченских воинов из Джохара (Грозного) (рос.). Chechenews. 28 жовтня 2020. Процитовано 14 грудня 2023.
  13. ↑ News. International Journal on World Peace (англ.). Т. 17, № 1. 2000. с. 85—87. ISSN 0742-3640. Процитовано 15 грудня 2023.
  14. ↑ Кавалеры высшего ордена ЧРИ «Qoman Siy» / «Къоман Сий» / «Честь Нации» (рос.). Chechenews. 1 червня 2012. Процитовано 15 грудня 2023.
  15. ↑ 1 февраля 2000 года погиб герой свободной Ичкерии Асланбек Исмаилов (рос.). Chechenews. 31 січня 2019. Процитовано 15 грудня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ісмаїлов_Асланбек_Абдуллаєвич&oldid=41566215