Ісе́ моноґата́рі (яп. 伊勢物語, いせものがたり, «Повість про Ісе») — класичний твір японської літератури, моноґатарі у формі віршованої повісті періоду Хей'ан (7941192), що розповідає про любовні пригоди японського аристократа.

Ісе моноґатарі
яп. 伊勢物語
Назва на честь Провінція Ісе
Жанр uta monogatarid
Автор невідомо
Мова класична японська мова

CMNS: Цей твір у Вікісховищі

Короткі відомості ред.

Повість про любовні пригоди вельможі, що складається з низки самостійних, іноді дуже коротких новел-епізодів.

«Ісе моноґатарі» — гібридний жанр: кожна новела має ще віршовану кінцівку — танка, де подано резюме цілої новели або сентенцію. Автор акцентує саме ці танка, відтак новели перетворюються ніби на вступні зауваги. Очевидно, форма віршованих кінцівок після новели запозичена з буддійської літератури.

Будова повісті як збірки новел, присвячених одному героєві, використали згодом багато японських авторів, серед них Мурасакі Сікібу у «Ґендзі моногатарі» та Сайкаку в повісті про любовні пригоди осакського купця «Ітідайотоко».

Основою для повісті «Ісе моноґатарі» стали пригоди Арівари Наріхіри — принца за походженням, правнука імператора Камму, поета й художника. Йому приписують авторство повісті.

Джерела ред.

Література ред.

Посилання ред.