Імператор Камму
Імператор Ка́мму (яп. 桓武天皇, かんむてんのう, канму тенно; 737 — 30 березня 806) — 50-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 30 квітня 781 — 30 березня 806[4]. Останній імператор періоду Нара і перший імператор періоду Хейян. Відомий також як імператор Касівабара.
Традиційна розповідь
ред.Справжнім ім'ям Камму було Ямабе (山部). Він був наймолодшим сином Принца Ширакабе (У майбутньому — Імператор Конін) та народився до сходження Сіракабе на трон. Згідно з Сьоку Ніхонґі (続日本紀), мати Ямабе, Ямато но Нігаса була потомком у 10 поколінні Мурьона, 25-го короля Пекче.
781 року після зречення батька зійшов на трон. Призначив свого брата — принца Савару — своїм спадкоємцем. 782 року зіткнувся з заколотом Хігамі но Кавацугі, праонука імператора Темму. Повстанню фактично сприяв лівий міністр Фудзівара но Уона.
Бажаючи вирватися з-під опіки буддистських монастирів, які щільно облягали столицю Нара, імператор наказав у 784 році збудувати нову столицю у місті Наґаока-кьо. Але у зв'язку із затягуванням будівництва, інтригами аристократії (вбивство архітектора Фудзівара но Танецугу) та природними катаклізмами (затоплення половини міста), план перенесення столиці до Наґаока провалився. 785 року посбавив принца Савара титулу спадкоємця та відправив у вигнання, де той і помер.
У жовтні 788 року відправив сейї-сьоґуна Кі но Косамі для придушення повстання емісі на чолі із Оцукою Атеруі на півночі Хонсю. Проте імператорське військо 789 року зазнало тяжкої поразки. До цього додалася потужна посуха, яка викликало голод.
У 790 року ключовий вплив на державні справи набув Фудзівара но Цуґінава. 791 року було відновлено війну з емісі, для чого призначено Отомо но Отомаро на нову посаду сейї-тайсьоґуна. Війна з перемінним успіхом тривала до 795 року. В цей період у 792 році Камму скасував військову повинність, замінивши її системою, згідно з якою кожна провінція формувала ополчення з місцевої шляхти, однак ця система послабила повноваження імператора та призвела до поширення приватних армій.
У 794 році Камму переніс столицю до міста Хейан-кьо, проте її зведення сильно вдарило по імператорській скарбниці. Ього ж року Камму відправив Сайтьо разом із групою ченців до імперії Тан, щоб вивчати буддизм і переймати передовий цивілізаційний досвід. 796 року після смерті Цуґінави зміг усунути від контролю над державним управління рід Фудзівара.
797 року розпочав нову війну проти емісі, призначивши сейї-тайсьоґуном Саканоуе но Тамурамаро. Війна тривала до 802 року, коли супротивнику було завдано ніщивної поразки, а вожді емісі Оцука Атеруй і Іватомо Море здалися під особисту обіцянку безпеки від Тамурамаро. Проте імператор зламав цю обіцянку, наказавши стратити полонених вождів.
799 року за наказом імператора було започатково створення праці «Сінсен Сьодзірок» для належного відстеження родоводів аристократичних кланів. Працю вдалося завершити вже після смерті Камму у 815 році. У 804 році за наказом імператора Камму, молодого ченця Кукая, разом із групою стажерів, було відрядженно на навчання до імперії Тан.
У Камму було 16 імператриць і дружин, які народили його 32 дитини. Трон 806 року після смерті Камму успадкував принц Ате, відомий як імператор Хейдзей.
Примітки
ред.- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Nationalencyklopedin — 1999.
- ↑ Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ Усі дати подані за європейським календарем.
Джерела та література
ред.- 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
- 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття про Японію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |