Ірининська вулиця (Київ)

вулиця в Шевченківському районі міста Києва

Іри́нинська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Володимирської вулиці до вулиці Паторжинського.

Ірининська вулиця
Київ
МісцевістьСтарий Київ
РайонШевченківський
Назва на честьІрининського монастиря
Колишні назви
Іринінська; вул. ім. Жореса
Загальні відомості
Протяжність150 м
Координати початку50°27′4.3″ пн. ш. 30°30′56.2″ сх. д. / 50.45119° пн. ш. 30.51561° сх. д. / 50.45119; 30.51561
Координати кінця50°27′3.1″ пн. ш. 30°31′3.7″ сх. д. / 50.45086° пн. ш. 30.51769° сх. д. / 50.45086; 30.51769
поштові індекси01001, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро «Золоті ворота»
Руходносторонній
Покриттяасфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10619
У проєкті OpenStreetMapr370271
Мапа
Мапа
CMNS: Ірининська вулиця у Вікісховищі

Історія

ред.

Вулиця виникла у 40-і роки XIX століття. Назву отримала на честь Ірининського монастиря, через колишню територію якого вона проходить. Цей монастир був зведений у XI столітті та зруйнований під час навали хана Батия; у 1832 році залишки монастиря були розкопані. З 1938 року — вулиця ім. Жореса[1], на честь французького соціаліста Жана Жореса (18591914). Сучасну назву відновлено у 1944 році[2].

Пам'ятки архітектури

ред.

Пам'яткою архітектури є комплекс будівель Ремісничої управи (буд. № 4), зведений у 19011902 році архітектором М. Казанським. Комплекс складається з головного будинку управи, зведеного у неоросійському стилі, та прилеглого до нього комплексу майстерень, зведених у цегляному стилі, в яких проводилися іспити претендентів на звання ремісника. Однак у 1902 році Ремісничу управу скасували, а будинки перейшли у власність Київського товариства допомоги особам, які займаються ремісничою працею. У радянські часи тут розташовувалася трудова школа № 67, пізніше — кулінарний технікум. У 1970-х роках будівлі пристосували до потреб КДБ УРСР (надалі — СБУ).

Видатні особи, пов'язані з Ірининською вулицею

ред.

У будинку № 10 (не зберігся), який належав вчителю латини І. Д. Юскевичу-Красковському, у 1859 році, під час останнього візиту до Києва, зупинявся Т. Г. Шевченко. На згадку цієї події встановлено меморіальну дошку, яка, втім, знаходиться на сучасному будинку № 8-10, зведеному у 1978 році на місці зруйнованого особняка.

У будинку № 5 (не зберігся) на початку XX століття мешкав академік АН УРСР О. В. Корчак-Чепурківський, у 1910-х роках бував артист балету Серж Лифар.

Зображення

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10720. Арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. [Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.]
  2. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]

Посилання

ред.

Джерела

ред.