Шуль Ірина Михайлівна

українська педагог, громадська діячка
(Перенаправлено з Ірина Шуль)

Ірина Б'єнько-Шуль (нар. 23 червня 1918 року в с. Вовче біля Перемишля8 травня 2020, Львів) — український педагог, громадська діячка. Дружина Івана Швака (Шуля)

Ірина Б'єнько-Шуль
Народилася23 червня 1918(1918-06-23)
Вовче, Перемишль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Померла8 травня 2020(2020-05-08) (101 рік)
Львів, Україна
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна Україна
Діяльністьпедагог, лідерка спільноти
Відома завдякиукраїнський націоналіст, співпрацювала з ОУН-УПА
Alma materУкраїнський інститут для дівчат у Перемишлі (1938) і Львівський торговельно-економічний університет (1946)
ЗакладЛьвівський національний університет природокористування
ЧленствоВсеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка і Союз українок
РодичіСвятослав Літинський
У шлюбі зІван Швак
ДітиЛітинська Марта Іванівна
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня

Життєпис

ред.
 
Надгробок на могилі Ірини Шуль

У сім'ї було п'ятеро дітей. Навчалась в українській школі ім. Маркіяна Шашкевича та Українському інституті для дівчат у Перемишлі, який закінчила у 1938 р. Того ж року вступила до Академії закордонної торгівлі у Львові (з 1939 р. Інститут радянської торгівлі).

У травні 1941 р., після закінчення третього курсу, скерована на практику до Києва, де 22 червня 1941 р. розпочалась німецько-радянська війна. У вересні 1941 р. Ірина Шуль стала свідком руйнування Хрещатика[1] відступаючими радянськими військами.

Наприкінці 1941 — на початку 1942 рр. працювала помічником бухгалтера в кооперативі у Судовій Вишні, у 1942—1944 рр. — у відділі статистики ревізійного союзу. В цей час налагодила співпрацю з ОУН-УПА та займалася поширенням бофонів.

18 січня 1944 року була арештована[2] німецьким гестапо за реалізацію бофонів (Бойовий фонд УПА) і з вироком «за зв'язок з ОУН-УПА» вивезена до концтабору Равенсбрюк, а згодом до його філії Флосенбург[3]. Номер ув'язненої за реєстром концентраційного табору - 51299. Звільнена американцями в травні 1945 року. Посадили на поїзд до СССР для проходження фільтрації і ймовірному висиланню до Сибіру. Втекла з поїзду. Самотужки дібралася до Перемишля, у жовтні 1945 року разом із батьками примусово переселена до Львова і до проголошення незалежності України приховувала факт перебування у нацистських концтаборах. У 1947 р. вийшла заміж за Івана Швака (Шуля), колишнього вояка УПА.[4]

Після закінчення навчання в Інституті радянської торгівлі в 1946 році одержала спеціальність бухгалтера-економіста, працювала там педагогом, але через відмову вступати в комуністичну партію була звільнена. Останні 19 років працювала старшим викладачем у Львівському сільськогосподарському інституті (нині Львівський національний аграрний університет) на кафедрі бухгалтерського обліку. З 1979 року — на пенсії.

Була членкинею «Просвіти», «Союзу Українок», «Товариства Надсяння», «Львівської спілки політв'язнів України» та ін., також членом жіночого вокального ансамблю Львівської обласної спілки політв'язнів України — «Відгомін».

23 серпня 2013 року, з нагоди 22-ліття з Дня проголошення Незалежності України Ірині Шуль вручено нагороду «Почесний знак святого Юрія» за вагомий внесок у становлення української державності та активну громадську позицію[5].

31 жовтня 2018 року нагороджена орденом княгині Ольги[6]

Померла 8 травня 2020 року у Львові.[7]Похована на 42 полі Личаківського цвинтаря.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Територія Терору (19 квітня 2013), Вибухи на Хрещатику, кін. вересня 1941 р., процитовано 14 вересня 2016
  2. Територія Терору (19 квітня 2013), Перебування у тюрмі «на Лонцького», 1944 р., процитовано 14 вересня 2016
  3. Територія Терору (19 квітня 2013), Перебування у нацистському концтаборі Флоссенбюрг, 1944--1945., процитовано 14 вересня 2016
  4. 1918 р.н. – Ірина Шуль (Б’єнько). territoryterror.org.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
  5. Ірина Шуль (Б'єнько) про незалежність, 23.08.2013 р.
  6. Указ Пезидента. Архів оригіналу за 2 листопада 2018. Процитовано 2 листопада 2018.
  7. Громада міста співчуває рідним Ірини Б’єнько-Шуль — Львівська міська рада. city-adm.lviv.ua (uk-ua) . 8 травня 2020. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 8 травня 2020.

Посилання

ред.