Відкрити головне меню

Іполіто Іріґоєн

президент Аргентини у 1916—1922 та 1928—1930 роках

Хуан Іпо́літо дель Сагра́до Корасон де Хесу́с Іріґоє́н Але́м (ісп. Juan Hipólito del Sagrado Corazón de Jesús Irigoyen Alem; *12 липня 1852, Буенос-Айрес — †3 липня 1933, Буенос-Айрес) — аргентинський політик, що двічі займав посаду президента Аргентини (в 1916 — 1922 та знову в 1928 — 1930 роках). Під час його правління Аргентина досягла максимального політичного та економічного впливу в історії, в 1929 році вона займала 4-те місце за ВВП у світі.

Іполіто Іріґоєн
Hipólito Yrigoyen
ісп. Hipólito Yrigoyen
Іполіто Іріґоєн Hipólito Yrigoyen

Час на посаді:
12 жовтня 1928 — 6 вересня 1930
ПопередникМарсело де Альвеар
НаступникХосе Фелікс Урібуру

Час на посаді:
12 жовтня 1916 — 11 жовтня 1922
ПопередникВікторіно де ла Пласа
НаступникМарсело де Альвеар

Народився12 липня 1852(1852-07-12)
Буенос-Айрес, Аргентина
Помер3 липня 1933(1933-07-03) (80 років)
Буенос-Айрес, Аргентина
Політична партіяГромадянський радикальний союз

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

До приходу в політику Іріґоєн був шкільним вчителем, а з 1896 року став лідером Радикальної партії, залишаючись ним фактично протягом 40 років. До реформи виборчої системи 1912 року він бойкотував вибори через корупцію, а в 1916 році був обраний президентом, переважно через підтримку середнього класу. Іріґоєн утримував нейтралітет протягом Першої світової війни, протягом якої Аргентина отримувала великий прибуток через високі ціни на продовольство, зокрема яловичину — головний експортний продукт країни. Іріґоєн був знову обраний президентом в 1928 році з великою перевагу над опонентами. В 1929 році розпочалася Велика депресія, яка значно вплинула на аргентинську економіку та швидко викликала незадоволення населення країни економічним становищем. Нездатність уряду впоратися з кризою була однією з причин зростання насильства між політичними колами та військового перевороту 1930 року, який позбавив Іріґоена президентської посади.

Визнання УНРРедагувати

5 лютого 1921 року визнав Українську Народну Республіку, як незалежну та вільну державу. Посол Аргентини у Франції Mарсело Tоркуато дe Aльвеара поінформував керівника української делегації на Паризькій мирній конференції графа Михайла Тишкевича про визнання урядом Аргентини УНР, та передав відповідний лист іспанською мовою міністра закордонних справ та культів Аргентини Оноріо Пуейрредона[1].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати