Іполіто Іріґоєн
Хуан Іпо́літо дель Сагра́до Корасон де Хесу́с Іріґо́єн Але́м (ісп. Juan Hipólito del Sagrado Corazón de Jesús Irigoyen Alem; *12 липня 1852, Буенос-Айрес — †3 липня 1933, Буенос-Айрес) — аргентинський політик, що двічі обіймав посаду президента Аргентини (в 1916 — 1922 та знову в 1928 — 1930 роках). Під час його правління Аргентина досягла максимального політичного та економічного впливу в історії, в 1929 році вона займала 4-те місце за ВВП у світі.
| Іполіто Іріґоєн Hipólito Yrigoyen | |
|---|---|
| ісп. Hipólito Yrigoyen | |
 Hipólito Yrigoyen | |
| 21-ший Президент Аргентини | |
| 12 жовтня 1928 — 6 вересня 1930 | |
| Попередник | Марсело де Альвеар |
| Наступник | Хосе Фелікс Урібуру |
| 19-тий Президент Аргентини | |
| 12 жовтня 1916 — 11 жовтня 1922 | |
| Попередник | Вікторіно де ла Пласа |
| Наступник | Марсело де Альвеар |
| Народився | 12 липня 1852[1][2][3] Буенос-Айрес, Аргентина[4] |
| Помер | 3 липня 1936[2][3] (83 роки) Буенос-Айрес, Аргентина[4] |
| Похований | Mausoleum of the Fallen in the Revolution of 1890d |
| Відомий як | адвокат, політик, автор |
| Країна | Аргентина |
| Alma mater | Університет Буенос-Айреса |
| Політична партія | Громадянський радикальний союз |
| Діти | Luis H. Irigoyend |
| Нагороди |  |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.До приходу в політику Іріґоєн був шкільним вчителем, а з 1896 року став лідером Радикальної партії, залишаючись ним фактично протягом 40 років. До реформи виборчої системи 1912 року він бойкотував вибори через корупцію, а в 1916 році був обраний президентом, переважно через підтримку середнього класу. Іріґоєн утримував нейтралітет протягом Першої світової війни, протягом якої Аргентина отримувала великий прибуток через високі ціни на продовольство, зокрема яловичину — головний експортний продукт країни. Іріґоєн був знову обраний президентом в 1928 році з великою перевагу над опонентами. В 1929 році розпочалася Велика депресія, яка значно вплинула на аргентинську економіку та швидко викликала незадоволення населення країни економічним становищем. Нездатність уряду впоратися з кризою була однією з причин зростання насильства між політичними колами та військового перевороту 1930 року, який позбавив Іріґоена президентської посади.
Визнання УНР
ред.5 лютого 1921 року визнав Українську Народну Республіку, як незалежну та вільну державу. Посол Аргентини у Франції Марсело Торкуато де Альвеара поінформував керівника української делегації на Паризькій мирній конференції графа Михайла Тишкевича про визнання урядом Аргентини УНР, та передав відповідний лист іспанською мовою міністра закордонних справ та культів Аргентини Оноріо Пуейрредона[5].
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119097192 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Нові факти про визнання у 1921 р. Республікою Аргентина Української Народної Республіки (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 квітня 2019. Процитовано 30 квітня 2019.
Література
ред.- В. І. Головченко. Ірігойєн Іполіто // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X