Іохелес Олександр Львович

Олександр Львович Іохелес (1912, Москва — 1978, там само) — радянський піаніст і музичний педагог. Брат архітектора Євгенія Іохелеса.

Іохелес Олександр Львович
Основна інформація
Дата народження 11 березня 1912(1912-03-11)
Місце народження Москва, Російська імперія
Дата смерті 1978
Місце смерті Москва, СРСР
Поховання Даниловський цвинтар
Громадянство СРСР
Професії піаніст

Закінчив Музичний технікум імені Гнесіних, потім Московську консерваторію (1932) у Костянтина Ігумнова. Завоював другу премію на Першому Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців (1933).

Був відомий як прихильник розширення репертуару за рахунок рідкісних і складних творів; вперше в Росії виконав Фантазію Клода Дебюссі, Концертіно Артура Онеґґера, «негритянську рапсодію» Франсіса Пуленка. Нерідко виступав з власними транскрипціями — зокрема, в 1947 р. виконав Сонату № 29 «Хаммерклавір» (op. 106) Людвіга ван Бетховена в перекладенні для фортепіано з оркестром. У 1940-50-і рр.. грав у складі фортепіанного тріо з Марком Затуловський та Герцем Цомиком.

У 1946-1952 рр.. професор Тбіліської консерваторії, з 1952 р. професор (пізніше завідувач кафедрою фортепіано) Державного Музично-педагогічного інституту імені Гнесіних. Серед учнів Іохелеса, зокрема, Олег Майзенберг, Віра Носіна та Шимон Рухман, які про нього казали:

Іохелес був музикант Божою милістю. <...> У нього був абсолютно божевільний слух, геніальна пам'ять, він міг несподівано підійти до рояля і зіграти всю Третю симфонію Скрябіна від початку до кінця (напам'ять)[1].

ДжерелаРедагувати

  1. Генріх Нейгауз мл. Автентики//«Нотатки з єврейської історії», № 3 (94), березень 2008 р.

ПосиланняРедагувати