Інститут мистецтв Канзас-Сіті
Інститут мистецтв Канзас-Сіті (англ. The Kansas City Art Institute (KCAI)) — приватний, незалежний, чотирирічний коледж образотворчого мистецтва та дизайну, заснований у 1885 році в Канзас-Сіті, штат Міссурі. Коледж є акредитованим членом Національної асоціації шкіл мистецтва та дизайну[en] (NASAD), Асоціації незалежних коледжів мистецтва та дизайну[en] (AICAD) та North Central Association of Colleges and Schools[en].
Інститут мистецтв Канзас-Сіті | |
---|---|
39°02′47″ пн. ш. 94°34′59″ зх. д. / 39.0463° пн. ш. 94.5831° зх. д. | |
Тип | художня академія і приватний неприбутковий навчальний заклад[d][1] |
Країна | США |
Засновано | 1885[2] |
Ендавмент | 69 816 380 $[1] |
Студентів | 698[1] |
Співробітників | 253 осіб (вересень 2020)[1] |
Членство у | Nonprofit Connectd[3] |
Випускники | Category:Kansas City Art Institute alumni |
Сайт | kcai.edu(англ.) |
Kansas City Art Institute у Вікісховищі |
Інститут має приблизно 75 викладачів і 700 студентів. KCAI пропонує ступінь бакалавра образотворчих мистецтв, в рамках якої студенти проходять комплексну програму гуманітарних наук зі студією, яка спеціалізується на анімації, історії мистецтва, керамічному мистецтві, креативному письмі, цифровому кіновиробництві, fiber art[en], графічному дизайні, ілюстрації, інтерактивному мистецтві, живопису, фотографії, гравюрі, дизайні продукту або скульптурі. KCAI пропонує неповнолітнім в галузі мистецтва та дизайну підприємництва спільну програму з University of Missouri — Kansas City Regnier Institute for Entrepreneurship and Innovation.
Історія
ред.Школа розпочалася в 1885 році, коли художники-ентузіасти сформували «Клуб ескізів» з метою «розмовляти о мистецтві взагалі й оцінювати картини». Зустрічі були спочатку в приватних будинках, а потім переїхали в будівлю Деардорф на 11-ій вулиці та Main Street в центрі Канзас-Сіті. Перша виставка клубу відбулася в 1887 році, а 12 благодійників виступили з ініціативою, щоб створити Арт асоціацію Канзас-Сіті та Школу дизайну.
У 1927 р. Говард Вандерсліс[en] придбав резиденцію Августа Р. Меєра[en], німецький замок під назвою Марбург і його 8-акровий (3.24 га) маєток на 44-ій вулиці та Ворвікському бульварі, що примикає до запланованого Нельсон-Аткінського музею мистецтв. Wight and Wight[en] було додано в будівлю. Резиденція згодом була перейменована у «Vanderslice Hall» і занесена до Національного реєстру історичних місць разом з іншою будівлею на території кампусу — «Mineral Hall». З того часу кампус розширився до 15 акрів (6,07 га).
У 1935 році художник Томас Гарт Бентон залишив Нью-Йорк, щоб викладати в школі. Серед художників, які вплинули на вчителя в KCAI, були Фредерік Джеймс, Марго Піт, Джексон Лі Несбітт, Roger Medearis[en], Ґленн Ґант і Delmer J. Yoakum[en][4]. Хоча Бентон привернув увагу до Інституту мистецтв, він був звільнений в 1941 році після зневажливих відгуків на, як він стверджував, надмірний вплив гомосексуалів у світі мистецтва[5].
У 1992 році Музей сучасного мистецтва Кемпера відкрився на західній стороні кампусу. З нагоди 130-ї річниці 2015 року Інститут мистецтв Канзас-Сіті отримав анонімне пожертвування у розмірі 25 млн дол. Ці кошти будуть використані для зміцнення загального фонду школи, вдосконалення та реконструкції кампусу поруч з Музеєм мистецтв Нельсона-Аткинса, а також у вигляді гранту у розмірі 6 мільйонів доларів, що різко збільшує кількість стипендій, які школа здатна роздавати[6].
Відомі викладачі
ред.- Ціан Меекс[en] — кіновиробник та відеохудожник, викладач KCAI
- Дейл Елдред[en] — скульптор, еколог
- Елейн де Кунінг[en] — художник, запрошений критик
- Фредерік Джеймс[en] — акварельний художник, викладач KCAI
- Гленн Гант[en] — художник-регіоналіст[en], студент Бентона, викладач KCAI
- Гарольд Брюдер[en] — художник
- Джон Дуглас Патрік[en] — художник, кресляр, викладач KCAI 1909–36, член французького салону 1886–89, отримав бронзову медаль 1889 року
- Кен Фергюсон[en] — кераміст
- Стівен Сіделінгер[en] — професор дизайну
- Томас Харт Бентон[en] — лідер мистецького руху регіоналістів; викладач KCAI, 1935—1941
- Віктор Папанек[en] — дизайнер / посередник ЮНЕСКО; автор «Дизайн для реального світу»; виступав проти небезпечного дизайну, виступав за розробку в країнах, що розвиваються
Відомі випускники
ред.- Волт Дісней — аніматор, медіа підприємець (відвідував заняття в суботу вранці в дитинстві)[7]
- Денніс Гоппер — актор, відвідував суботні заняття в середній школі
- Роберт Раушенберг — художник
- Акіо Такаморі[en] — художник-кераміст
- Анжела Дуфресне[en] — художник
- April Greiman[en] — графічний дизайнер
- Арчер Превітт[en] — ілюстратор, музикант з «The Sea and Cake[en]» та «The Coctails[en]»
- Арнольд Цимерман[en] — кераміст
- Артур Крафт[en] — скульптор та художник
- Баррі Кузер[en] — живописець, художник, та анімаційний кіновиробник
- Кріс Пітман[en] — музикант
- Крістіан Холстад[en] — концептуальний художник
- Крістіна Макфі[en] — художник медіамистецтва
- Крістофер Вілліц[en] — музикант, звуковий та мультимедійний художник
- Сіань Меекс[en] — відеохудожник та кіновиробник.
- Ден Крістенсен[en] — художник
- Делмер Дж. Йоакум[en] — живописець, сценограф/художник
- Доріс Лі[en] — художник
- Еллен Фулман[en] — винахідник інструменту «Довгі струни[en]»
- Ерік Брансбі[en] — мураліст, художник
- Ерік Салл[en] — художник
- Френк Ш. Ленд[en] — засновник DeMolay[8]
- Глен Раундс[en] — письменник та ілюстратор
- Джексон Лі Несбітт[en] — художник, відомий своїми регіоналістськими офортами та літографіями, студент Бентона
- Джим Махфуд[en] — художник коміксів і графіті
- Джим Суптік[en] — скульптор, музикант
- Джон де Мартеллі[en] — художник-гравер регіоналіст[en], KCAI викладач графіки
- Джон Стюарт Каррі[en] — художник
- Джон Гнагі[en] — національний синдикований вчитель телевізійного мистецтва
- Карон Догерті[en] — кераміст
- Катрін Заремба[en] — колишня зірка Full House та Toothless[9]
- Луїза Маттіасдоттір[en] — художник
- Марк Девіс[en] — аніматор, уявитель[en]
- Марго Піт[en] — художниця, студентка Бентона
- Марджорі Стрідер[en] — художниця
- Мартін Арнольд[en] — кіновиробник
- Мерседес Маттер[en] — художник, співзасновник the Нью-Йоркська школа студії малювання, живопису та скульптури[en]
- Майкл Грейтхаус — відеохудожник
- Мікель Руус[en] — музикант рок-гурту «Tirez Tirez[en]», композитор, який розробив тоталізм[en]
- Нельсон Шенкс[en] — художник
- Нік Кейв[en] — артист вистави
- Пол Бріггс[en] — аніматор, художник розкадровування
- Пол Дженкінс[en][10]
- Річард Корбен — творець коміксів
- Роберт Морріс[en] — скульптор, художник перформансу та інсталяції
- Роберт Темплтон[en] — художник
- Роджер Медеріс[en] — художник-регіоналіст[en], студент Бентона
- Ронні Лендфілд[en] — художник
- Сам Прекоп[en] — фотограф, музикант інді-рок групи «The Sea and Cake[en]»
- Сюзанна Клоц[en] — художник, скульптор
- Тео Парріш[en] — музикант та DJ
- Вільям Ф. Нолан — сценарист, Сутінкова зона — співавтор
Примітки
ред.- ↑ а б в г Integrated Postsecondary Education Data System — 1992.
- ↑ ROR Data — v1.19 — 2023. — doi:10.5281/ZENODO.7644942
- ↑ https://web.archive.org/web/20240327111534/https://info.npconnect.org/list/ql/nonprofit-members-26
- ↑ Under the Influence: The Students of Thomas Hart Benton. Marianne Berardi. The Albrecht-Kemper Museum of Art. 1993.
- ↑ Benton Hates Museums. Time. 14-04-1941. Архів оригіналу за 28 серпня 2013. Процитовано 29-07-2007.
- ↑ Randy Kennedy (August 18, 2015), Kansas City Art Institute Receives $25 Million Donation[недоступне посилання з серпня 2019] New York Times.
- ↑ Biography of Walt Disney, Film Producer — kchistory.org — Retrieved 14 вересня, 2009. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 7 квітня 2019.
- ↑ Frank Sherman Lта – kchistory.org – Retrieved 14 вересня 2009. kchistory.org. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 12 квітня 2018.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|письменник=
(довідка) - ↑ Broken Arrow Performing Arts Center Broken Arrow, Oklahoma. www.brokenarrowpac.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 12 квітня 2018.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|письменник=
(довідка) - ↑ Kenneth B.Sawyer, Pierre Restany The Paintings of Paul Jenkins, Two Cities, Paris, 1961, 125 p. text in English та in french
Посилання
ред.- Офіційний вебсайт [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.]