Інститут книги
| Інститут книги пол. Instytut Książki | |
|---|---|
| Тип | інституція культури |
| Розташування |
 ПольщаКраків |
| Вебсайт: Офіційний сайт(пол.) | |
Інститут книги (пол. Instytut Książki) — національний заклад культури, головною метою його діяльності є популяризація книг зокрема й читання загалом, а також пропаганда польської літератури та мови у світі. З 1 квітня 2010 року Інститут книги займається ще й публікацією часописів про меценатство та про національну спадщину[1].
Історія ред.
Інститут книги був відкритий 11 січня 2004 року в Кракові на вул. Щепанській, створення якої було ініційовано міністром культури Вальдемаром Добровським. У 2006 році було створено варшавську філію Інституту книги[2].
До 1 квітня 2016 року директором Інституту книги був Ґжеґож Ґауден[3][4]. 4 квітня 2016 року на цю посаду був призначений Даріуш Яворський[5]. Кшиштоф Келер став заступником директора[6].
2017 року Інститут почав реалізовувати проєкт «Польська полиця», який має на меті охопити читачів — як іноземних, так і польських — у різних країнах світу через місцеві публічні бібліотеки, пропагуючи знання про Польщу, польську культуру та історію, а також формування позитивного образу Польщі. «Польські полиці» були створені у Великобританії (2017), США (2019), Україні (2021)[7].
2023 року в рамках проєкту «Польська полиця в Україні», який реалізується Інститутом у співпраці з Українським інститутом книги, понад 1400 публічних бібліотек України безкоштовно отримали комплекти із 20 нових книжок — перекладів українською мовою польської класичної та сучасної літератури для дорослих і дітей[8][9]. Повний бюджет проєкту склав близько 150 тисяч євро. Всі угоди на видання книжок і доставку були укладені і профінансовані польською стороною[10].
Премія Трансатлантика ред.
З 2005 року Інститут книги фінансує премію «Трансатлантика» у розмірі 10 тисяч євро, нею нагороджуються видатні перекладачі польської літератури. Переможці:
- 2005: Генрик Береска
- 2006: Андерс Будеґорд
- 2007: Альбрехт Лемпп
- 2008: Ксенія Старосельська
- 2009: Бісерка Райчич
- 2010: П'єтро Маркезані
- 2011: Власта Дворжачкова
- 2012: Ї Лічжун
- 2013: Кароль Лесман
- 2014: Білл Джонстон
- 2015: Лоранс Дієвр
- 2016: Константін Джамбашу
- 2017: Лайош Пальфальві
- 2018: Антонія Ллойд-Джонс[11]
- 2019: Гендрік Ліндепуу[12]
Примітки ред.
- ↑ O nas. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 7 вересня 2019.
- ↑ Інститут книги у Кракові [Архівовано 21 вересня 2019 у Wayback Machine.] «Платформа»
- ↑ Komunikat. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 7 вересня 2019.
- ↑ Юлія Кушнір (20 вересня 2016). Ґжеґож Ґауден: Інститут книги має показати, що українська література не виникла 5 років тому. Українська правда. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.
- ↑ Komunikat. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 7 вересня 2019.
- ↑ Czy wicedyrektor Instytutu Książki ośmieszył się w Londynie? Krzysztof Koehler dla Onet Kultura: uważam, że to zarzut demagogiczny. 27 listopada 2016. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 7 вересня 2019.
- ↑ Проект «Польська полиця». МТППУ. 19 травня 2021. Процитовано 15 грудня 2023.
- ↑ Польська полиця в Україні: поповнення фондів українських бібліотек. Український інститут книги. 7 квітня 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
- ↑ У країні стартував пілотний проєкт «Польська полиця в Україні»: навіщо це рішення. 30 квітня 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
- ↑ 30 тисяч книг польських авторів — для українських бібліотек. Український інститут книги. 15 грудня 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
- ↑ Brytyjska tłumaczka Antonia Lloyd-Jones otrzymała nagrodę Transatlantyk (пол.), архів оригіналу за 22 лютого 2019, процитовано 7 вересня 2019
- ↑ Hendrik Lindepuu laureatem Nagrody Transatlantyk (пол.), архів оригіналу за 17 червня 2019, процитовано 7 вересня 2019
Посилання ред.
- Офіційний сайт(пол.)