Вікіпедія

Інститут Пойнтера

американська неприбуткова організація

Інститут вивчення медіа Пойнтера — неприбуткова школа журналістики та дослідницька організація в Санкт-Петербурзі, штат Флорида, США. Школа є власником газети Tampa Bay Times[en] і Міжнародної мережі перевірки фактів[2][3]. Інститут Пойнтера також керує неприбутковим проєктом PolitiFact[en][4].

Інститут Пойнтера
27°45′43″ пн. ш. 82°38′15″ зх. д. / 27.76201° пн. ш. 82.63738° зх. д. / 27.76201; -82.63738
Назва латиною Poynter Institute for Media Studies
Тип Школа журналістики
Країна США
Розташування Сент-Пітерсберг (Флорида)
Гасло Democracy needs journalism. Journalism needs Poynter.
Гасло українською Демократії потрібна журналістика. Журналістиці потрібен Пойнтер.
Назва на честь Nelson Poynterd
Засновано 29 травня 1975
Засновник Nelson Poynterd
Президент Ніл Браун[1]
Адреса 801 3rd St S, St. Petersburg, FL 33701
Сайт poynter.org

Історія ред.

Заснування ред.

Школу було засновано 29 травня 1975 року, коли Нельсон Пойнтер[en], власник і голова правління газети St. Petersburg Times[en] (нині Tampa Bay Times) і Times Publishing Company[en], оголосив, що планує заснувати невелику школу журналістики під назвою Modern Media Institute. (Назву школи змінили на Інститут Пойнтера майже через десять років)[джерело?].

У 1977 році Нельсон Пойнтер заповів Інституту право власності на видавництво Times Publishing Company, щоб після його смерті інститут став власником газети St. Petersburg Times. Пойнтер помер 15 червня 1978 року у віці 74 років. Йому стало погано у власному кабінеті лише через кілька годин після того, як він допоміг розпочати будівництво нового кампусу університету Південної Флориди міста Сент-Пітерсберг (Флорида)[джерело?].

Починаючи з того часу, Інститут почав переростати у більшу школу, яка існує сьогодні. Другий президент Інституту, Роберт Дж. Гейман, переніс інститут у 1985 році до його нинішньої будівлі[5].

Розширення та розвиток ред.

Крейг Ньюмарк (засновник Craigslist) є членом правління фонду Poynter Foundation і пожертвував йому 1 мільйон доларів у 2015 році[6][7]. У 2015 році Інститут Пойнтера отримав 382 997 доларів США від Фонду Білла та Мелінди Гейтс, з метою вплинути на висвітлення ініціатив у галузі охорони здоров'я[8]. У 2017 році Інститут Пойнтера отримав 1,3 мільйона доларів від Omidyar Network і фонду «Відкрите суспільство» для підтримки нових проектів у трьох основних сферах: технологія перевірки фактів, відстеження впливу та фінансові нагороди у виді грантів на інновації та пошуку фінансування для краудфандингу[9].

У 2018 році Інститут Пойнтера розпочав співпрацю з мережею рекомендацій контенту рекламної платформи Revcontent, щоб зупинити дезінформацію та фейкові новини в статтях[10][11][12], надаючи можливість платформі Revcontent перевіряти факти за допомогою міжнародної мережі перевірки фактів[13]. 11 січня 2018 року директор зі свободи слова фонду Чарльза Коха[en] Сара Ругер заявила в прес-релізі Американського товариства редакторів новин[en], що «Фонд підтримує багатьох грантоотримувачів, які віддані свободі преси, зокрема ініціативи свободи слова Інститут Пойнтера, Newseum і Techdirt[en]»[14]. 12 лютого 2018 року Tampa Bay Times[en], комерційна філія некомерційного Інституту Пойнтера відокремила веб-сайт PolitiFact[en], лауреата Пулітцерівської премії, щоб створити незалежний підрозділ Інституту Пойнтера[4]. У березні 2018 року Google.org призначив Інститут Пойнтера лідером своєї програми MediaWise, щоб навчати учнів середньої та старшої школи краще розрізняти онлайн-новини та інформацію. Компанія Google виділила на це грант розміром у 3 мільйони доларів[15].

З 2019 року The Washington Post співпрацює з Інститутом Пойнтера, щоб збільшити різноманітність у медіа, з метою розширення щорічної Академії лідерства Пойнтера з різноманітності цифрових медіа, яка навчає журналістів як стати засновниками, керівниками вищого рівня та новаторами[16][17]. Іншими спонсорами є CNN, фонди Скріппса Говарда, філантропії Крейга Ньюмарка, фонд етики та досконалості в журналістиці[en] та фонд TEGNA[18].

У 2019 році Інститут Пойнтера опублікував список із понад 515 новинних сайтів, які він назвав «ненадійними». Автори матеріалу використовували різні бази даних фейкових новин (включно з базами даних Annenberg Public Policy Center[en], Merrimack College[en], PolitiFact[en] і Snopes[en]) для того щоб скласти цей список, і закликали рекламодавців додати включені сайти до чорного списку. До списку увійшли консервативні новинні веб-сайти, такі як Washington Examiner[en], The Washington Free Beacon[en] і The Daily Signal[en], а також конспірологічні організації, зокрема InfoWars[en][19]. Після негативної реакції з боку як читачів, так і учасників деяких із включених публікацій, Інститут Пойнтера відкликав список, посилаючись на «слабкі місця в методології»[20]. Інститут Пойнтера опублікував наступну заяву: «[ми] шкодуємо, що ми не змогли переконатися, що дані були точними перед публікацією, і приносимо вибачення за плутанину та незручності, викликані їх публікацією»[21]. Reason[en] зазначив, що автор був фрілансером, найнятим Інститут Пойнтера, який зазвичай працює в Southern Poverty Law Center[en] (SPLC). Reason провів паралелі між точністю списку та власною роботою SPLC щодо груп ненависті[19].

Чесність виборів і COVID-19 ред.

У січні 2020 року, отримавши фінансування від Facebook, Інститут Пойнтера зміг розширити програму MediaWise національною програмою медіаграмотності під назвою MediaWise Voter project (#MVP), щоб охопити 2 мільйони американських студентів коледжу, які вперше беруть участь у виборах, допомагаючи їм бути краще підготовлені та поінформовані до виборів в США 2020 року[en][22].

Інститут Пойнтера отримав 737 400 доларів федеральних позик від програми захисту заробітної плати[en] під час пандемії COVID-19. Президент Ніл Браун зазначив, що це не перший випадок, коли інститут отримує державне фінансування, зазначивши попередні контракти на навчання з «Голосом Америки»[23].

Організація ред.

Фінансування ред.

Як некомерційна організація 501(c)(3), Poynter отримує фінансування від корпорацій, філантропічних організацій та державних установ. Основні донори з 2015 року[24][25][8]:

Пойнтер проводить тренінги для медіа та комунікаційних організацій. До переліку клієнтів входять Американське товариство редакторів ділових видань, Холдинги громадських газет[en], Корпорація суспільного мовлення[en], Датська школа медіа та журналістики[en], Google, Медіа24[en], National Public Radio, NBC News, Newsweek, Penske Media Corporation[en], Шкільний округ Пінеллас[en], Raliance, Tegna[en], Агентство глобальних медіа США, Університет Південної Флориди Санкт-Петербург[en], USA Today і Washington Post[24].

Діяльність ред.

Університет новин (NewsU) — це проект Інституту Пойнтера, який пропонує навчання журналістиці за допомогою електронних курсів, вебінарів та навчальних ігор. NewsU фінансується фондом Джона С. і Джеймса Л. Найтів[en][26].

Міжнародна мережа перевірки фактів ред.

 
Логотип Міжнародної мережі перевірки фактів

У 2015 році інститут запустив Міжнародну мережу перевірки фактів (англ. IFCN), яка встановлює кодекс етики для організацій, що перевіряють факти. IFCN перевіряє організації, що перевіряють факти, на відповідність її кодексу та видає сертифікат видавцям, які пройшли перевірку. Сертифікація триває один рік, і спеціалісти з перевірки фактів повинні щорічно проходити повторну перевірку, щоб зберегти свої сертифікати[27]. Google, Facebook та інші технологічні компанії використовують сертифікацію IFCN для перевірки видавців на предмет перевірки фактів[28][29][30].

IFCN та Американський інститут преси[en] спільно публікують Factually, інформаційний бюлетень[en] про перевірку фактів і журналістську етику[27][31]. IFCN також організовує «Global Fact», щорічну конференцію з перевірки фактів[32].

Медаль Пойнтера ред.

З 2015 року Інститут Пойнтера вручає медаль Пойнтера за життєві досягнення в журналістиці. Серед переможців:

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Neil Brown. Poynter (англ.).
  2. ↑ Company Overview of The Poynter Institute for Media Studies, Inc (англ.). Bloomberg. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018.
  3. ↑ Short film celebrates Pulitzer Prize centennial. Tampa Bay Times[en] (англ.). 12 квітня 2016. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 13 квітня 2016. The Poynter Institute, which owns the Tampa Bay Times, hosted one such event on March 31.
  4. ↑ а б PolitiFact Becomes Its Own Division within Nonprofit Poynter Institute. Nonprofit Quarterly (англ.). Nonprofit Quarterly. 13 лютого 2018. Процитовано 9 серпня 2021.
  5. ↑ History. Poynter. (англ.). Poynter Institute. Архів оригіналу за 30 березня 2020. Процитовано 23 липня 2019.
  6. ↑ Gold, Hadas (12 грудня 2016). Craigslist founder gives Poynter Institute $1 million to support 'journalism ethics'. Politico (англ.). Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018.
  7. ↑ O'Shea, Chris (12 грудня 2018). Craig Newmark Donates $1 Million to Poynter Institute. Adweek[en] (англ.). Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 16 листопада 2018.
  8. ↑ а б The Poynter Institute for Media Studies, Inc. Bill & Melinda Gates Foundation (англ.). November 2015. Архів оригіналу за 6 грудня 2022. Процитовано 6 грудня 2022.
  9. ↑ $1.3 Million in Grants from Omidyar Network, Open Society Foundations Will Expand Poynter's International Fact-Checking Network (Пресреліз). Архів оригіналу за 29 червня 2017.
  10. ↑ Revcontent, Poynter Partner to Demonetize Fake News (англ.). MediaPost. 16 серпня 2018. Процитовано 10 грудня 2020.
  11. ↑ Revcontent is trying to get rid of misinformation with help from the Poynter Institute (англ.). Inventiva. 14 серпня 2018. Процитовано 10 грудня 2020.
  12. ↑ Revcontent is trying to get rid of misinformation with help from the Poynter Institute (англ.). The Oklahoman[en]. 14 серпня 2018. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 10 грудня 2020.
  13. ↑ Revcontent is trying to get rid of misinformation with help from the Poynter Institute (англ.). TechCrunch. 14 серпня 2018. Процитовано 3 серпня 2021.
  14. ↑ Koch Foundation grants to ASNE, Poynter ignite criticism (англ.). Columbia Journalism Review[en]. 11 січня 2018. Процитовано 6 серпня 2021.
  15. ↑ Poynter Receives $3 Million Grant From Google.org to Lead a Program to Teach Teens to Tell Fact From Fiction Online (англ.). PR Newswire[en]. 20 березня 2018. Процитовано 11 серпня 2021.
  16. ↑ The Washington Post partners with Poynter for the Leadership Academy for Diversity in Digital Media. The Washington Post (англ.). 17 квітня 2019. Процитовано 10 грудня 2020.
  17. ↑ The Washington Post and Poynter name members of the 2019 Leadership Academy for Diversity in Digital Media. The Washington Post (англ.). 9 вересня 2019. Процитовано 10 грудня 2020.
  18. ↑ Matthew Ong named to the Poynter, Washington Post Leadership Academy for Diversity in Digital Media (англ.). The Cancer Letter[en]. 6 серпня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
  19. ↑ а б Soave, Robby (5 червня 2019). Poynter Institute's Retracted List of Fake News Sites Was Written by SPLC Podcast Producer. Reason (англ.). Reason Foundation[en]. Процитовано 14 серпня 2021.
  20. ↑ Concha, Joe (3 травня 2019). Poynter pulls blacklist of 'unreliable' news websites after backlash. The Hill (англ.). Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  21. ↑ Allen, Barbara (2 травня 2019). Letter from the Editor (англ.). Poynter Institute. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  22. ↑ The Poynter Institute announces investment from Facebook to expand MediaWise digital information literacy program to first-time voters (англ.). PR Newswire[en]. 22 січня 2020. Процитовано 13 серпня 2021.
  23. ↑ Farhi, Paul (29 квітня 2020). Axios returns coronavirus bailout loan as news organizations grapple with the ethics of taking government funds. The Washington Post (англ.). Процитовано 10 березня 2021.
  24. ↑ а б Major Funders. Poynter Institute (англ.). October 2022. Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 5 грудня 2022.
  25. ↑ Wallace, Wendy (17 серпня 2017). Largest funders of The Poynter Institute. Poynter Institute (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 5 грудня 2022.
  26. ↑ Poynter Institute to grow 'News University' platform with Knight Foundation funding. Tampa Bay Times (англ.). 28 червня 2016. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  27. ↑ а б Lerner-Rubin, D. (23 жовтня 2019). Fact-checking fact-checkers. The Jerusalem Post (англ.). Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 12 грудня 2019.
  28. ↑ Ananth, Venkat (7 травня 2019). Can fact-checking emerge as big and viable business?. The Economic Times (англ.). Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
  29. ↑ Owen, Laura Hazard (15 серпня 2019). Finally, Instagram is getting fact-checked (in a limited way and just in the U.S., for now) (англ.). Nieman Foundation for Journalism. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 серпня 2019.
  30. ↑ Facebook's War on Bullshit Is Not Going Well—We Talked to the Fact Checkers on the Front Lines (англ.). Gizmodo. 27 серпня 2018. Процитовано 11 грудня 2020.
  31. ↑ Granger, Jacob (24 квітня 2019). 10 essential newsletters every journalist should read. Journalism.co.uk[en] (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
  32. ↑ Oyedeji, Niyi (14 квітня 2022). Fact-checkers head to Oslo for ninth edition of Global Fact conference. FactCheckHub (англ.). Процитовано 8 липня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інститут_Пойнтера&oldid=42207228