Відкрити головне меню

Факт-чекінгангл. Fact checking — перевірка фактів) — це один із напрямків журналістського контролю. Перевірка фактів спрямована на виявлення невідповідностей між наявними фактами та навколишньою дійсністю.

Попередня та пост-перевіркаРедагувати

Можна розділити факт-чекінг на попередню перевірку та пост-перевірку. Перед публікацією з тексту прибираються фактологи, неточності й описки. Це допомагає уникнути серйозних проблем, наприклад, судових процесів та дискредитації. Фактчекинг звичайно здійснює сам журналіст і редактор, але в деяких ЗМІ є посада штатного фактука. Наприклад, у Meduza Денис Дмитрієв працює з картками та великими матеріалами. В авторитетних виданнях фактчекери не є технічними спеціалістами, а їхня робота вважається високопрофесійною, в майбутньому багато хто з них стають репортерами або повноцінними редакторами. Результатом постфактум перевірки частіше за все стає ще одна зовнішня публікація з докладним описом неточностей. Це може бути й аналітична заміна на другій сторінці, і спростування в тому ж ЗМІ.

Правила факт-чекінгуРедагувати

Щоби вловити мистецтво факт-чекінгу, необхідно дотримуватися наступних основних правил:

Шукати першоджерело або підтвердження інформації з декількох незалежних джерел
Джерело — це людина, від якої виходить первісна подія чи дія. Це те саме першоджерело, «альфа і омега» факту. Також джерелом може бути людина, яка брала участь у подіях свідок або близький знайомий із першоджерелом.
Ще краще, якщо джерело неживе та є засобом фіксації. Тоді воно звільнене від особистих оцінок і переваг, а також застраховане від розумових помилок. Це може бути будь-який пристрій — від термометра за вікном до відеореєстратора в машині. Але тут також потрібна професійний сумнів фактчекера: перевірити надійність показів приладу та встановити відсутність стороннього втручання чи викривленого впливу зовнішнього середовища.
Ніколи не буває зайвим перевірити інформацію з різних джерел, взяти коментарі експертів і людей у ​​темі. Але потрібно відділити джерело від коментаря, у тому числі для кращого розуміння контексту читачами. Якщо хтось із розумним виглядом розмовляє за формулою «не читав, але осуджую», то він не може бути джерелом. Такі висловлювання можуть доповнювати і збагатити матеріал деталями та смислами. Головне не забути, що це так звані «вишеньки на торті» чи «бантики», тобто прикраси, які не можуть замінити твердий скелет текстур і свідчень справжніх джерел.
Запитати протилежну сторону
У будь-якій ситуації є принаймні дві сторони, два полюси. Необхідно хоча би спробувати зв'язатися з усіма учасниками та зацікавленими сторонами, залучившись до події.
Навчатися розпізнавати підробки
Під підробками розуміються не тільки усвідомлені підробки та симуляції, а й небезпека, описки та технічні помилки. Котрі, що йдуть у масову свідомість, стають хибною дійсністю. Тому настільки важливо перевірити написання імен, професій і звань згаданих людей, а також дати, назви, адреси тощо.
Підробка може бути цілеспрямованим задумом, автора якого необхідно встановити.
Точність фактів важливіша за сенсацію
Емоції — небезпечний фактор фактчекера, часто присутній талант піддатися загальному настрою та видати бажане за дійсне, ідучи на поводу в «сенсацій». Деякі медіа з задоволенням випускають фактологи, адже вони популярні в аудиторії. Рядом з емоціями часто йде недбалість, бажання швидше і першим повести світові гучні повідомлення. Тут часто перебуває небезпека опублікувати помилку.
У спростуванні підробок також допоможуть інтернет-сервіси. Існує проста перевірка заголовку та частини тексту або цитата через пошукові системи та агрегатори новин. Ілюстрації перевіряються сервісами зображень Google Images[en] або TinEye. Щоправда, після змін графічним редактором такі системи можуть і не знайти первинного джерела без розбіжностей.
Для перевірки фактів працюють спеціалізовані проекти та сервіси на кшталт Storyful.com, FactCheck.org, PolitiFact.com або Fact Checker, створеного редакцією Washington Post. На жаль, вони орієнтовані переважно на англомовну аудиторію. Але є й універсальніші засоби. Сайт Mediakritika.by у статті «5 нових програм і додатків, які допомагають читачам перевірити вірогідність контенту в мережі» також рекомендує кілька корисних сервісів: Trooclick, Truth Goggles, Lazy Truth, Skeptive, Genius.
Обережне використання соціальних мереж
У процесі фактичного перекладу необхідно також розділити інформацію та саме джерело, а саме перевірити і те й інше. Завдяки Інтернету та соціальним мережам завжди можна знайти сліди діяльності людини, зв'язатися з родичами та друзями, опитати колег і знайомих.
Ризик полягає в неперевершеній легкості створення фіктивних сторінок у соціальних мережах. Саме з подібних аккаунтів і ллються потоки дезінформації. Люди з найкращими намірами також стикаються з перебільшеннями та незрозумілістю, іноді вони невільно стикаються з неточностями у викладі фактів. Неможливість якісно перевірити контент, отриманий із соціальних мереж, ставить важко завойовану довіру та відносини під загрозу.
Останнім часом набуває популярності концепція різних стандартів якості перевірки даних для різних платформ. У будь-якому разі, фактчекинг — це не набір непорушних правил, а, насамперед, відповідальність, зацікавленість і невірогідність перевіряючого (фактичного), розуміння медіаландшафту та знання технологій і послуг.

Приклади факт-чекінгових організаційРедагувати

ПосиланняРедагувати