Інститутська, 10/1
Житлови́й буди́нок № 10/1 (колишній будинок Ради Народних Комісарів УРСР) — будівля, розташована на Липках у Києві, на розі Інститутської і Банкової вулиць.
| Інститутська, 10/1 | |
|---|---|
.jpg) | |
| 50°26′50″ пн. ш. 30°31′49″ сх. д. / 50.44733888891666140° пн. ш. 30.53048055558333473° сх. д.Координати: 50°26′50″ пн. ш. 30°31′49″ сх. д. / 50.44733888891666140° пн. ш. 30.53048055558333473° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Тип | житловий будинок[d] |
| Стиль | сталінська архітектура[d] |
 | |
За визначенням дослідників, будівля одразу перетворилась на містобудівний акцент ділянки[1].
Наказом Міністерства культури і туризму України № 747/2/16-06 від 7 вересня 2006 року будівлю внесено до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 405)[1].
Історія ділянки ред.
.jpg)
Садиба № 18, згодом 32 (за тогочасною нумерацією) належала колишньому командиру російського жандармського полку в Києві Ф. Трепову, який відзначився в придушенні Листопадового (1830—1831) і Січневого (1863—1864) повстань[2]. На його замовлення на ділянці збудували особняк (сучасний будинок № 12).
22 березня 1876 р. садибу площею 0,22 гектар викупила Сара Бродська, дружина цукропромисловця Лазаря Бродського[3][4]. Ділянка належала Бродським до 1918 року[5].
Будівництво і використання ред.
Ділянку для спорудження будинку Ради Народних Комісарів УРСР обрали на одній з найвищих місцин міста, на розі Інститутської й Банкової вулиць. Будівництво велося впродовж 1937—1941 років за проєктом архітекторів Д. Богуславського та Юрія Корбіна[6]. Їм також належить проєкт житлового будинку працівників Наркомату внутрішньої торгівлі УСРР на Ярославовому Валу.
1951 року провели реконструкцію будівлі під керівництвом Д. Богуславського. У цілому будинок зберіг свій первісний вигляд. Лише замінили вежу, карнизи, розети, поставили трикутні фронтони[1].
Перший поверх наріжжя займав гастроном.
Архітектура ред.
.jpg)
Перед архітекторами стояло завдання акцентувати будинком найвідповідальніший вузол у важливому ансамблі урядових Липок і вписати його в наявну забудову. У 1930-х роках у кварталі виросла ціла низка яскравих споруд: на Банковій вулиці — будівля штабу Київського особливого військового округу (КОВО) архітектора Сергія Григор'єва, на Інститутській — житловий будинок КОВО (№ 15/5) архітектора Йосипа Каракіса, житловий будинок № 22/7, другий житловий будинок працівників Ради народних комісарів УРСР (№ 20/8) Сергія Григор'єва, надбудована будівля Державного банку (№ 9) за проєктом архітекторів Олександра Кобелєва й Валеріяна Рикова[7].
На розі Інститутської і Банкової вулиць планувалося зведення П-подібного в плані будинку, але Німецько-радянська війна завадила будівництву крила вздовж Інститутської вулиці. Як наслідок, вціліла від руйнування сусідня одноповерхова садиба 1871 року. Встигли завершити першу чергу — шестиповерхову, цегляну, Г-подібну в плані будівлю, в якій розпланували 142 дво- і трикімнатні квартири[1].
Будинок оформлений у стилі радянського неокласицизму. Він має два корпуси і наріжжя. Одне крило поставили на червоній лінії Банкової вулиці, а інше повернули в глибину ділянки. За визначенням критиків, автори таким чином позбавили будівлю «можливої нудності», яка виявилася б у разі простого «витягування» споруди уздовж вулиці. Композиція зв'язала перспективу вузької Банкової вулиці[8].
Наріжна частина увінчана ротондою зі шпилем. Фасади мають три яруси. Нижній двоповерховий цоколь облицьований бетонними брилами, які імітують рваний камінь. Портали оздоблені полірованим гранітом. Верхні цегляні яруси розділені поясом. Над входами нависають триповерхові еркери[1]. Над ними розташовані балкони у вигляді портиків з колонами і виразними фронтонами[8].
До недоліків відноситься змішування різних за стильовими ознаками декоративних деталей, зокрема майолікових вставок з українським декором у граніті цоколя, барокових входів, класичних балясин і пальмет балконів і модернізованих ґрат парапетів. Також із будинком, що має важкий цоколь, контрастує легка вежа-ротонда. Зовні вона схожа на садову альтанку, яку, за словами критиків, «невідомі сили» ніби занесли на верх будівлі[9].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Житловий будинок на Інститутській, 10/1, 1999, с. 421.
- ↑ Особняки Києва, 2004, с. 94.
- ↑ Особняки Києва, 2004, с. 95.
- ↑ Список власників садиб, 2020.
- ↑ Особняки Києва, 2004, с. 100.
- ↑ Новий житловий будинок у Липках, 1941, с. 29—32.
- ↑ Новий житловий будинок у Липках, 1941, с. 30, 32.
- ↑ а б Новий житловий будинок у Липках, 1941, с. 31.
- ↑ Новий житловий будинок у Липках, 1941, с. 31—32.
Джерела ред.
- Друг Ольга, Малаков Дмитро. Інститутська, 12 (колишня 32) // Особняки Києва. — К. : «Кий», 2004. — С. 94—100.
- Галайба Василь, Маковський Євген. Список власників садиб (1882-1914) // Старий Київ. — 2020. Архівовано з джерела 20 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
- Віра Черна. Житловий будинок на Інститутській, 10/1 // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: А — Л / П. Тронько та ін. — К., 1999. — Т. 1, ч. 1. — С. 421—422.
- Шлаканьов Г. В. Новий житловий будинок у Липках // Архітектура Радянської України. — 1941. — № 2. — С. 29—32.