Вікіпедія

Інклінометр

Інкліно́метр (від лат. inclino — «нахиляю» та грец. μέτρον — «міра») — прилад, призначений для вимірювання кута нахилу різних об'єктів відносно гравітаційного поля Землі. Крім власне величини кута нахилу, може вимірюватися його напрямок — азимут.

Класифікація ред.

За методами вимірювання інклінометри поділяються на дві групи:

  1. безпосереднє вимірювання — основані на дії сили тяжіння, геомагнітного поля, гіроскопічного ефекту або на застосуванні телезондування;
  2. опосередкованого вимірювання — на використанні методів орієнтування з поверхні, сейсмічних, радіолокаційних, магнітометричних методів тощо.

У залежності від конструкції розрізнюють рідинні, маятникові, магнітні, фотоінклінометри, електромагнітні, гіроскопічні інклінометри.

Застосування ред.

Гірництво ред.

У гірництві інклінометр використовують для вимірювання зенітного кута (кута нахилу) та азимута осі бурової свердловини.

Навігація ред.

У навігації інклінометри застосовуються для вимірювання кутів крену (кренометри) і диференту (диферентометри).

Див. також ред.

Література ред.

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004—2006 рр. 560 + 800 с.

Посилання ред.

Інтернет-ресурси ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Інклінометр
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інклінометр&oldid=39286963