Відкрити головне меню

БіографіяРедагувати

Інгрід Тулін народилася 27 січня 1926 в сім'ї рибалки (батько — Адам Тулін, мати — Нанна Ларссон) в місті Соллефтео (лен Вестерноррланд, провінція Онгерманланд, Північна Швеція). У юнацькі роки займалася балетом, а в 1948 році закінчила акторську школу при Стокгольмському королівському драматичному театрі.[4][5]

Від середини 1950-х років грала в театрі, де виконала багато різнопланових ролей класичного й сучасного репертуару. Примітна робота Тулін у «Пер Ґюнті» Генріка Ібсена, поставленому Інгмаром Бергманом в стокгольмському «Драмматені», а також їхні спільні роботи в театрі міста Мальме.[6]

У кіно Інгрід Тулін дебютувала в 1948 році. Серед ранніх її кіноробіт варта уваги роль у фільмі «Суддя» класика шведського кіно Альфа Шеберґа. У 1950-1980-х роках зіграла головні та другорядні ролі більш ніж у 70-ти кіно- і телефільмах найрізноманітніших жанрів: від мелодрам до фільмів жахів. Знімалася, окрім Швеції, також у США, Данії, Італії, Франції.[7]

Працювала з такими режисерами, як Лукіно Вісконті, Альфом Шеберґом, Гансом Абрамсоном, Джуліано Монтальдо, Оке Обергом, Рольфом Гасбергом, Шелдоном Рейнольдсом, Інгве Гамлін, Тоні де Грегоріо, Мауро Болоньїні, Аленом Рене, Вільготом Шеманом, П'єром Граньє-Дефером, Марко Феррері, Франко Джиральді, Ніколя Гесснером та іншими.

 
З Інгмаром Бергманом на зйомках фільму «Мовчання» (1963)

Особливе місце в творчій кар'єрі акторки займають роботи в авторському кінематографі шведського режисера Інгмара Бергмана, у якого вона, починаючи з 1957-го по 1983 рік, знялася у дев'яти фільмах. У 1957 році Бергман запрошує Тулін на центральну жіночу роль у стрічці «Сунична галявина», де акторка створила образ Маріанни Борг — невістки головного героя, літнього професора Борга, який відчував наближення смерті. Подальша спільна робота Бергмана і Тулін пов'язана з фільмами «Біля витоків життя», «Особа», «Причастя», «Мовчання», «Ритуал», «Шепоти та крики», та пізніше «Після репетиції». У фільмах Бергмана Ігрід Тулін розробляє серію складних жіночих характерів: самознищувальних і ментально роздвоєних, які оголюють протиріччя свідомого і емоційного, холодного раціоналізму та вируючих внутрішніх пристрастей. У кінострічках знаменитого режисера Тулін дістаються трагічно-фатальні, але, водночас, дуже людські й ранимі образи. Сам Бергман у книзі «Картини» так описував одного з її персонажів[8]:

Жінка Тея (Інгрід Тулін), як мені представляється — напівсвідома спроба відзеркалити мою власну інтуїцію. У неї немає обличчя, вона не знає, скільки їй років, вона поступлива, відчуває потребу подобатися. Схильна до раптових імпульсів, спілкується з богом, ангелами і демонами, вірить, що вона свята, намагається симулювати стигматизацію, чутлива до межі, навіть дотик одягу до шкіри іноді викликає у неї біль. Вона не несе в собі ні творчого, ні деструктивного початку. Вона — параболічна антена для прийому таємничих сигналів потойбічних передавачів.

Участь у ключових кінороботах Бергмана робить Інгрід Тулін однією з найбільше інтригуючих зірок європейського інтелектуального кінематографу. У 1958 році на 11-му Каннському міжнародному кінофестивалі, спільно з Евою Дальбек, Бібі Андерссон та Барброй Юрт аф Урнес, акторка була відзначена Призу за найкраще виконання жіночої ролі у фільмі «На порозі життя».[9][6]

У 1970-і роки «бергманівський» період у творчості та житті Інгрід Тулін змінюється «італійським». Оселившись у цій країні, акторка значно розширює свій творчий діапазон, знімаючись у знаменитих, а іноді і досить скандальних режисерів. У ці роки Тулін, залишаючись вірною європейському інтелектуальному кінематографу, звертається до ігрових комерційних стрічок, у тому числі брутально-еротичних, таким, як стрічка Тінто Брасса «Салон Кітті».

Наприкінці 1980-х років, вже шістдесятирічною, Тулін знімається у фільмі Марко Феррері «Будинок посмішок», де її героїня на схилі віку переживає несподіване любовне захоплення. Після цього фільму Інгрід Тулін остаточно відходить від акторської діяльності.

У 1965 році акторка дебютує якості режисер. У співавторстві з А. Едваллом вона знімає короткометражну стрічку «Молитва». Потім, у 1978-му, спільно з Е. Джозефсоном і С. Нюквістом, Тулін ставить повнометражну стрічку «Один і один», в якій паралельно грає головну роль. У 1982 на екрани виходить самостійна стрічка Тулін «Розколоте небо», заснована на спогадах акторки про своє дитинство в провінційному шведському містечку.

У 1980 році Інгрід Тулін очолювала міжнародне журі Міжнародного кінофестивалю в Західному Берліні.[10]

Особисте життяРедагувати

Інгрід Тулін була двічі у шлюбі. Спочатку (з 1952 по 1955 роки) за шведським театральним режисером і сценографом Клаєсом Сюльвандером[sv], а пізніше, впродовж 33 років (з 1956 по 1989 роки) за Гаррі Шайном[sv] (1924—2006), кінокритиком, засновником і директором Шведського інституту кінематографії (Svenska Filminstitutet).[6]

Останні роки свого життя акторка провела в Римі.[11] Повернутися на батьківщину її змусила затяжна хвороба, яка в результаті забрала її життя. У Стокгольмі, незадовго до свого 78-річчя Інгрід Тулін померла від раку.[5]

ФільмографіяРедагувати

Акторка
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1948 ф Куди дмуть вітри Dit vindarna bär дівчина
1949 ф Син моря Havets son Ґудрун
1949 ф Кохання візьме верх Kärleken segrar Маргіт Дальман
1950 ф Викрадачі сердець Hjärter knekt Ґунвор Рантеруд
1950 ф När kärleken kom till byn Ангела
1951 ф Життя на «Надії» Leva på «Hoppet» Івонн
19511955 с Іноземна змова Foreign Intrigue Кристаль
1952 ф Kalle Karlsson från Jularbo Ельза
1953 ф En skärgårdsnatt Інгрід
1953 ф Göingehövdingen Анна Ридінг
1953 ф Зустріч з долею Möte med livet Віола
1954 ф Två sköna juveler Ліллі Фрід
1955 ф Танцбвальний салон Danssalongen Сесілія
1955 ф Упс! Hoppsan! Малу Гйорфадж
1956 ф Іноземна інтрига Foreign Intrigue Брита
1957 ф Ніколи в житті Aldrig i livet Лілі
1957 ф Сунична галявина Smultronstället Маріанна Борг
1958 ф Біля витоків життя Nära livet
1958 ф Особа Ansiktet Манда Фоґлер (інакше містер Аман)
1960 ф Суддя Domaren Брита Рендел
1962 ф Чотири вершники Апокаліпсису The Four Horsemen of the Apocalypse Маргарита Лор'є
1962 ф Причастя Nattvardsgästerna Марта Лундберг, шкільна вчителька
1962 ф Агостіно Agostino мати Агостіно
1963 тф Гра снів Ett drömspel Агнес
1963 ф Мовчання Tystnaden Естер
19631964 с Шпионаж Espionage Селеста
1963 ф Секстет Sekstet Елайн
1964 ф Леді Die Lady
1965 ф Повернення з попелу Return from the Ashes доктор Мішель «Міша» Вольф
1966 ф Війна закінчена La guerre est finie Маріанна
1966 ф Нічні ігри Nattlek Ірен
1967 ф Завтра нас тут не буде Domani non siamo più qui Джойя
1968 ф Година вовка Vargtimmen Вероніка Воґлер
1968 ф Диявол під подушкою Un diablo bajo la almohada Каміла
1968 ф Купальщики Badarna Кок
1968 ф Аделаїда Adélaïde Елізабет Германн
1968 ф О'кей, Євтушенко O.K. Yevtushenko Nando Girl
1969 тф Ритуал Riten Теа Вінкельманн
1969 ф Загибель богів La caduta degli dei (Götterdämmerung) баронема Софі фон Ессенбек
1971 ф Коротка ніч скляних ляльок La corta notte delle bambole di vetro Джессіка
1972 ф Шепоти та крики Viskningar och rop Карін
1973 ф Н.П. секретна служба N.P. il segreto жінка N.P.
1973 ф Святе сімейство La sainte famille Марія
1973 ф Жменя кохання En handfull kärlek Інез Крона
1974 с Мойсей Moses the Lawgiver Міріам
1974 ф І починається запаморочлива подорож E cominciò il viaggio nella vertigine Тетяна Іванівна Зеленіна
1975 ф Монісманія-1995 Monismanien 1995 особистий детектив
1975 ф Клітка La cage Гелен
1975 ф Салон Кітті Salon Kitty Кітті Келлерманн
1976 ф Аньєзе йде на смерть L'Agnese va a morire Агнеса
1976 ф Перевал Кассандри The Cassandra Crossing Єлена Штрандер
1978 ф Один і один En och en Ільва
1980 ф У день, коли я пішов, всю ніч ішов дощ It Rained All Night the Day I Left невизначена роль
1984 тф Після репетиції Efter repetitionen Ракель Еґерпан
1985 тф Корсар Il corsaro
1986 ф День перший Il giorno prima місіс Гавермайєр
1988 тф Серце матері Cuore di mamma Елоїза
1990 ф Будинок посмішок La casa del sorriso Аделіна
Режисерка, сценаристка
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1965 к/м Hängivelse  
1978 Один і один En och en  
1982 Розколоте небо Brusten himmel    

ВизнанняРедагувати

Нагороди та номінації Інгрід Тулін[12]
Рік Категорія Фільм Результат
Каннський міжнародний кінофестиваль
1958 Найкраща жіноча роль Біля витоків життя Нагорода
Кінофестиваль у Мар-дель-Плата
1959 Гран-прі критиків найкращій акторці Сунична галявина Нагорода
Премія «Золотий кубок» (Італія)
1960 Найкраща акторка Біля витоків життя Нагорода
Премія «Золотий жук»
1964 Найкраща акторка Мовчання Нагорода
Кінофестиваль неореалізму в Авеліно
1966 Приз «Лачено д'Оро» найкращій акторці Нічні ігри Нагорода
Національна спілка кінокритиків США
1970 Найкраща акторка Загибель богів Номінація
Премія BAFTA
1974 Найкраща акторка другого плану Шепоти та крики Номінація
Премія «Давид ді Донателло»
1974 Спеціальний Давид Шепоти та крики Нагорода
1991 Найкраща акторка Будинок посмішок Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
1982 «Срібний Г'юго» за найкращий перший художній фільм Розколоте небо Нагорода

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119130408 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Кинословарь, т.2, 1970, с. 686
  5. а б Ingrid Thulin, Aloof Star in Bergman Films, Dies at 77. The New York Times (англ.). 9.01.2004. Процитовано 4.03.2018. 
  6. а б в Tom Vallance. Ingrid Thulin. Independent (англ). 10.01.2004. Процитовано 4.03.2018. 
  7. Кинословарь, т.2, 1970, с. 687
  8. И. Бергман. Картины = Bilder / Перев. со швед. А. Афиногеновой. — М. : Музей кино, Alexandra, 1997. — 439 с. — ISBN 9985-827-27-9.(рос.)
  9. Awards 1958: All Awards. festival-cannes.fr. Архів оригіналу за 25 грудня 2013. 
  10. Berlinale 1980: Juries. berlinale.de. Процитовано 4 березня 2018. 
  11. Ingrid Thulin (1926-2004) - на сайті Find A Grave Memorial
  12. Нагороди та номінації ім'я в родовому на сайті IMDb (англ.)

ДжерелаРедагувати

  • Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : А—Л. — 686—687 с. — 3000 прим. (рос.)
  • Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — С. 429.(рос.)
  • В. И. Бородулин. Всемирный биографический энциклопедический словарь. — Москва, Большая Российская энциклопедия, 1998

ПосиланняРедагувати