Відкрити головне меню

Джованні Брасс (італ. Giovanni Brass; 26 березня 1933, Мілан), більш відомий як Тінто Брасс (італ. Tinto Brass) — італійський кінорежисер та сценарист. Більшість його фільмів зняті в жанрі еротичного кіно.

Тінто Брассс
Giovanni Brass
Tinto Brass 03.jpg
Тінто Брасс у Венеції, 1990
Ім'я при народженні Джованні Брасс
(італ. Giovanni Brass)
Дата народження 26 березня 1933(1933-03-26) (86 років)
Місце народження Мілан
Громадянство Італія Італія
Професія режисер, сценарист
Alma mater Феррарський університет[d]
Роки активності 1963 - наш час
Жанр драма, комедія, еротика
IMDb ID 0000972
tintobrass.it
Commons-logo.svg Тінто Брасс у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в Мілані 26 березня 1933, закінчив правовий коледж, а потім переїхав до Парижа, де працював в архіві Французької сінематеки (Cinematheque Française), однієї з найпрестижніших і найбільших колекцій у світі. Повернувшись до Італії, він працював асистентом режисера.

Він привернув увагу публіки уже своїм дебютним фільмом «Хто працює, той пропащий» 1963 року. У 1964 році він зняв ще два епізоди, «Пташка» та «Автомобіль» з фільму «Моя пані». У тому ж році зняв фільм «Літаюча тарілка». Показ фільму «Крик» цензура не допускала до 1974 року. У 1976 році Брасс зняв фільм «Салон Кітті».

Багато фільмів, де режисер пояснює і вивчає тонкощі еротики, досі підписані ім'ям Тінто Брассса. Брасс завжди особисто спостерігав за виробництвом та монтажем всіх своїх фільмів, що показує авторське вираз його художніх фільмів.

У ранній період своєї творчості Брасс пробував себе в різних жанрах: від комедій («Хто працює, той пропащий», 1963; «Літаюча тарілка», 1964) і кіноновел до фільмів з претензією на інтелектуальність («Захекавшись», 1967; «Крик», 1969). Брасс поставив вестерн «Янкі» (1966), захоплювався психологічними одкровеннями («Вибулий», 1970; «Відпустка», 1971), створив кіно-пародію «Мотор!» (1979), але остаточно утвердився в кінематографі еротичних фантазій. Стрічки Брассса («Салон Кітті», 1976 і «Калігула», 1977 — випущений в 1979) будувалися на основі політичних та історичних реалій. Фільм «Калігула», який спробував вирватися за рамки моральності, за участю зірок світового кіно Пітера О'Тула і Малкольма Макдавелла, був заздалегідь приречений на успіх розкриттям збочення людини владою нетривіальними засобами натуралізму, жорсткості і порнографії. Фільм повною мірою розкриває всю жорсткість і розбещеність вищого римського суспільства.

Починаючи з фільму «Ключ» (1983), Брасс повністю присвячує себе темі вуаєризму в кіно. Його історії плотської любові глядач бачить «зі сторони», немов підглядаючи за утіхами і переживаннями коханців: «Міранда» (1985), «Каприччіо» (1987), «Паприка» (1990) та багато інших. Так, негласним маніфестом Брассса 80-90-х стає фільм «Підглядач» (1994). Фільми Брассса перенасичені то естетикою 1940-х років, то очманілим димом молодіжного бару 1980-х.

ФільмографіяРедагувати

ПосиланняРедагувати