Інволюційна меланхолія
Інволюційна меланхолія, або інволюційна депресія — одна з форм пресенільних психозів, для якої характерні тужливий настрій, тривожне збудження і марення самозвинувачення; перебіг тривалий з одноманітним тривожно-пригніченим настроєм. Розвивається переважно у жінок у віці 45-60 років на тлі клімаксу.
Клініка ред.
Інволюційна меланхолія у більшості випадків виникає після нетривалого продромального періоду з явищами астенії, зниження настрою, головним болем. У подальшому розвивається депресія з явищами іпохондрії та множинними сенестопатіями, підвищеною увагою до свого здоров'я, нав'язливим страхом захворіти тяжкою невиліковною хворобою або впевненістю у наявності такого захворювання.
Цей психоз супроводжується вегетативними симптомами — тахікардією, пітливістю, диспептичними явищами та множинними незвичними відчуттями — сенестопатіями (відчуття печіння у тілі, повзання мурашок, ворущінням судин та нервів). Хворі призначають собі режим, дієту, постійно звертаються до лікарів різних спеціальностей, вимагають численних обстежень.
Гострий період захворювання проявляється у формі ажитованої депресії: хворі постійно знаходяться на ногах, метушаться, стогнуть, очікуючи страждань, страти, загибелі родини. Сприйняття навколишнього носить характер марення, у розмовах оточуючих чують погрози на свою адресу, звинувачення, осудження. В хворих спостерігаються соматичні зміни — передчасне старіння, схуднення. Перебіг захворювання тривалий, після виражених клінічних розладів настає стабілізація клінічної картини, афективні розлади стають менш вираженими, поступово зникає депресивне марення та настає одуження.
Лікування ред.
Хворим необхідний суворий нагляд. Для лікування інволюційної меланхолії рекомендується госпіталізація, загальнозміцнююча терапія, антидепресивна терапія. При тривалому перебігу та соматичному виснаженні рекомендується проведення електросудомної терапії. При відмові від їжі — введення інсуліну перед їжею, годування через зонд, амітал-кофеїнове розгальмування.