Імморалізм
заперечення обов'язковості принципів і приписів моралі
Імморалізм (лат. immoralismus: від лат. in- — не- і лат. moralis — моральний) — естетичний принцип, що виправдовує егоїзм, індивідуалізм; негативне ставлення до загальнолюдських моральних цінностей[1][2].
Імморалізм в тій або іншій формі присутній у найбільш ранніх філософських дослідженнях починаючи з античності, позитивно корелюючи з такими течіями, як релятивізм, агностицизм, нігілізм і т. п[1].
До послідовників «чистого» імморалізму можна віднести софістів, скептиків, Нікколо Мак'явеллі, Фрідріха Ніцше та інших[1].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Соловьев, Дмитрий Евгеньевич Имморализм в истории зарубежной и отечественной философии [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рус.). — Саранск, 1998.
- ↑ Вишнякова С. М. Профессиональное образование Словарь. Ключевые понятия, термины, актуальная лексика. — М.: НМЦ СПО, 1999. — 538 с.
Посилання ред.
- Імморалізм у філософському словнику [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
|
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |