Імад ед Дін Зенгі
Імад ед Дін Зенгі (Зангі)[4] (1086, Халеб — 11 вересня 1146, біля фортеці Джабар, Сирія) — емір Халеба та Мосула.
| Імад ед Дін Зенгі | |
|---|---|
| араб. عماد الدين زنكي | |
 | |
| Народився | 1087 або 1085 Алеппо, Сирія[1] |
| Помер | 14 вересня 1146 Qal'at Ja'bard, Ар-Ракка, Сирія ·різана рана |
| Країна | ,_in_Passages_d%27outremer_by_Jean_Colomb,_15th_century_(schematical).png){kind=small} Зангіди[2] |
| Діяльність | воєначальник, суверен |
| Знання мов | арабська |
| Учасник | Siege of Hama (1130)d, Battle of al-Atharibd, Battle of Rafaniyyad, Zengid campaign against Antiochd, Battle of Qinnasrind, Battle of Ba'rind, Siege of Aleppod, Siege of Shaizard, Siege of Baalbekd, Siege of Edessad і Fall of Sarujd |
| Посада | Atabeg |
| Конфесія | іслам |
| Батько | Ак-Сункур аль-Гаджиб |
| У шлюбі з | Zamarud Khatund[3] |
| Діти | Нур ад-Дін, Qutb ad-Din Mawdudd, Saif ad-Din Ghazi Id і Nasr ed-Dind |
Біографія
ред._no.svg)
Батько — Ак-Сонкур, воєначальник сельджуцького султана Малик-шаха. У 1086—1094 роках був намісником шаха в Халебі.
З 1118 року Імад ед Дін Зенгі брав участь у боротьбі за владу між представниками роду Сельджуків. Декілька разів переходив на бік ворога. Згодом перейшов на службу до іракського султана Махмуда. У 1127 році отримав грамоту від султана, згідно з якою став володарем Північної Сирії та Джазири (з Мосулом і Халебом).
На той час хрестоносці заволоділи всім морським узбережжям. Дамаск був під загрозою нападу Єрусалимського Королівства, графства Едеса, а також Антиохії. У 1127 році Зенгі захопив аль-Джазират і Нисибін, згодом — Синджар і Харан. У липні 1128 року, перейшов Євфрат і захопив Халеб. У 1137 році підступив до Барина. Тодішній правитель міста, граф Триполітанський Раймунд, об'єднався з королем Єрусалимським Фулько. Король зібрав військо і вирушив на допомогу містові. Зенгі розгромив це військо. Лише Фулько та ще декілька лицарів змогли втекти до Барину. Фулько здав місто еміру за умови вільного проходу.
1139 року Зенгі заволодів Баальбеком. Правителем міста він призначив одного зі своїх помічників, курда Наджм ед Діна Аюуба (батька відомого Салах ед Діна).
У листопаді 1144 року, скориставшись відсутністю графа Жослена, Зенгі оточив місто Едеса. 14 грудня 1144 року мусульмани захопили місто, почали вбивати християн. Зенгі наказав відпустити всіх полонених, звелів воїнам ввічливо ставитися до жителів. Взяття Едеси прославило Зенгі як «борця за віру» серед мусульман.
11 вересня 1146 року Імад ед Дін Зенгі був вбитий своїм рабом у таборі біля фортеці Джабар.
Література
ред.- Steven Runciman: A History of the Crusades. Volume 2: The Kingdom of Jerusalem. Cambridge University Press, Cambridge u. a. 1952.
- René Grousset, Histoire des croisades et du royaume franc de Jérusalem — I. 1095—1130 L'anarchie musulmane, Paris, Perrin, 1934 (réimpr. 2006), 883 p.
- René Grousset, Histoire des croisades et du royaume franc de Jérusalem — II. 1131—1187 L'équilibre, Paris, Perrin, 1935 (réimpr. 2006), 1013 p.
- Величайшие монархи мира. Автор: K.В. Рыжов
Примітки
ред.- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129503460 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
- ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
- ↑ Український правопис 2019, § 147. Похідні прикметники (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2019. Процитовано 20 січня 2020. [Архівовано 2019-09-17 у Wayback Machine.]