Граф Ян Станіслав Іллінський (точніше Іліньській, пол. Jan Stanisław Iliński, в російських джерелах також Іван Августович Іллінський, а в деяких помилково Жилінський[4]; (1795 — 1860) — польський композитор і поет з роду Іллінських.

Ілінський Ян Станіслав
Основна інформація
Дата народження 1795[1][2][…]
Місце народження Романів, Романівський район
Дата смерті 23 грудня 1860(1860-12-23)
Громадянство Російська імперія і Річ Посполита
Професії композитор, поет

Народився у містечку Романів у родині відомого багатія А. І. Іллінського.

Був на російській державній службі: секретарем канцелярії великого князя Костянтина Павловича у Варшаві, потім у військовому відомстві Міністерства закордонних справ, при петербурзькому дворі. У 1853 р був призначений сенатором. При розслідуванні діяльності декабристів в показаннях двох підслідних фігурував як член Товариства об'єднаних слов'ян, проте ці свідчення не були підтверджені іншими учасниками Товариства і Слідчий комітет ухвалив не вважати Іллінського причетним до справи.

Музичну освіту здобув у Відні у знаменитого Антоніо Сальєрі та Фердинанда Кауера. Написав меси до мінор і ре мінор (прем'єра другої відбулася у Відні в 1826 році), Te Deum, De profundis, Miserere, Stabat Mater і ряд інших духовних творів (переважно для хору з оркестром), симфонію фа мажор, увертюри до п'єс Шекспіра і Шиллера, п'ять маршів для оркестру, два фортепіанні концерти, рондо для скрипки з оркестром, вісім струнних квартетів, фортепіанні і вокальні твори. Опублікував в Парижі кілька віршованих книг французькою мовою.

Примітки ред.

  1. Musicalics
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Dr. Constant v. Wurzbach Iliński, Johann Stanislaus Graf // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 10. — S. 191.
  4. Жилінський, Іван Станіслав // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: в 86 т. (82 т. І 4 доп.). — СПб., 1890—1907

Посилання ред.