Ілон Вікланд
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Ілон Вікланд (ест. Ilon Wikland; нар. 5 лютого 1930) — шведська художниця та ілюстраторка.
| Ілон Вікланд | ||||
|---|---|---|---|---|
| ест. Ilon Wikland | ||||
|
| ||||
| Народження |
5 лютого 1930[1][2][…] (94 роки) Тарту | |||
| Країна | Швеція | |||
| Жанр | живопис, ілюстрація | |||
| Навчання | Q26253650? і Q42536016? | |||
| Діяльність | ілюстратор, візуальна мисткиня | |||
| Роки творчості | 1950[4] — 2014[4]–2014[4] | |||
| Батько | Maks Pääbod | |||
| Роботи в колекції | Національний музей Швеції | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт | ilon.ee | |||
|
| ||||
 Ілон Вікланд у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія ред.
Ілон Вікланд народилася 5 лютого 1930 року в Тарту (Естонія) в сім'ї цивільного інженера Макса Пяебо й випускниці художньої школи Pallas Віди Пяебо-Юсе (Vida Pääbo — Juse). Батьки розлучилися, і у 1939 роцу мати поїхала в Італію на навчання. Потім Віда удосконалювалася в Художній Академії Будапешта, осівши у 1948 р. у Великій Британії. Мати померла на острові Івіса, де мешкала з 1979 року. Дитинство Ілон провела в Хаапсалу. У школу пішла в Таллінні, але в 1939—1944 роках училася в першій початковій школі Хаапсалу, де жила у бабусі. Наприкінці вересня 1944 року бабуся посадила її на корабель, який повинен був доставити дівчинку разом з однокласницею і її сім'єю у Швецію. 25 вересня 1944 року маленький корабель із 200 біженцями прибув у Швецію в бухту Даларе. Важка подорож у воєнний час тривала три дні.
У 1951 році Ілон вийшла заміж за моряка, і в пари народилися чотири дочки.
У Швеції Ілон Вікланд жила у тітки, яка емігрувала з Естонії ще до війни і художницею працювала в Стокгольмі. Ілон поступила в художню школу. Вона навчалась у Констфак (Стокгольмський університет мистецтв і дизайну). Потім закінчила школу живопису імені Сігне Бартхі. Свої вміння вдосконалювала в Лондоні та Парижі. Нині Вікланд мешкає в Стокгольмі.
Палітра художника ред.
У двадцятирічному віці Ілон зустрілася з Астрід Ліндгрен, якій сподобалися її роботи. Це стало початком їх тривалої спільної роботи. Першою книгою, яку офіційно проілюструвала Ілон Вікланд, стала книжка Ліндгрен «Міо, мій Міо», яка вийшла у 1954 році. Найбільш відомі роботи: «Карлсон, що живе на даху», «Шість дітей з Бюллербю», «Малятко Червен, Боцман і Мозес», «Роня, дочка розбійника» і «Брати Левове серце».
«Я постійно могла малювати ілюстрації для книг Астрід Ліндгрен, тому що її тексти завжди були такі прекрасні, що малюнки створювались самі собою», — згадує художниця[джерело?].
11 травня 2006 року Ілон Вікланд підписала в Стокгольмі угоду на передачу майже 800 оригінальних ілюстрацій у Музей дитячого будинку Хаапсалу.
Досягнення. Відзнаки ред.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119094703 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://web.archive.org/web/20160401213937/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/ilon-wikland
- ↑ RKDartists
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ LIBRIS — 2015.
- ↑ Країна див Ілони Вікланд. Архів оригіналу за 17 вересня 2011. Процитовано 19 березня 2018.
Посилання ред.
- Илон Викланд — картины, интернет-магазин
- [1] [Архівовано 28 березня 2018 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- http://pushkin.ellink.ru/museum/exh/exh11/exh224.asp [Архівовано 28 березня 2018 у Wayback Machine.]
- https://www.visitestonia.com/ru/отчий-дом-илон-викланд [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.]