Ізольт
Ізольт ([ɪˈsuːltˌɪˈzuːlt]), також Ізолда (англ. — ɪˈsoʊld(ə), ɪˈzoʊld(ə)) — ім'я кількох персонажок з легенди про Трістана та Ізольду. Найвідоміша з них — Ізольда Ірландська, дружина Марка Корнуольського і коханка, а пізніше дружина сера Трістана. Її мати, королеву Ірландії, також звали Ізольт. Третя — Ізольт Білі Руки, дочка Хоела з Бретані та сестра Кахедіна.
| Ізольт |
|---|
На її честь названо астероїд 211 Ізольда.
Ім'я ред.
По-різному згадується як Ізольда, Ізольда, Іесульт, Іесольт, Ісод, Ісауд, Ісеут, Ісаут (старо-французька версія), Ісойд (ірландська), Есилт (валійська), Іеселла (корнуольська), Ізольда (португальська, іспанська), Ісотта (італійська). Найдавніша згадка — роман Беруля 12 століття, згадує її ім'я як Іесеут або Ісеут. Етимологія невизначена. Більшість джерел позв'язують ім'я з давньоверхньонімецькими словами «ice» («лід») і hiltja («битва»).[1][2] Інші автори виводять його з бриттського Adsiltia — «та, що дивився на».[3][4]
Ізольт Ірландська ред.
Принцеса Ізольт Ірландська (також Ізолт Ла Бель або Ізолт Білявка, «Ізольт Ярмарок»), донька короля Ірландії Ангіша та королеви Ізольт Старшої, є головною героїнею поеми «Трістан» Беруля, Томаса Британского і Готфріда Страсбурзького, а також опери Ріхарда Вагнера «Трістан та Ізольда».
Ізольт вперше згадується як молода принцеса, що виліковує Трістана від ран, які він отримав у битві з її дядьком Моргольтом, а коли дізнається, ким є Трістан, тікає додому. Коли Трістан повертається в Ірландію, щоб отримати руку Ізольт для свого дядька, короля Марка Корнуольського, вона вже заручена зі злим стюардом, який стверджує, що вбив дракона. Наречений Ізольт демонструє на доказ голову дракона, але Трістан доводить, що це він убив звіра, і її батьки погоджуються відіслати Ізольт до Марка. По дорозі до Корнуолла Ізольт і Трістан випадково випивають любовне зілля, приготоване для неї та Марка. Вони безнадійно закохуються і заводять роман, який закінчується, коли Марк виганяє Трістана з Корнуолла.
У віршованій традиції закохані не зустрічаються знову, поки Трістан не опиняється при смерті, але у пізнішій прозі та творах, заснованих на ній, Трістан повертається з Бретані і вони відновлюють стосунки. У цих версіях Марк виявляє набагато менше співчуття, і закохані тікають від його гніву. Ланселот дає їм притулок у своєму маєтку «Джойс Гард» і вони беруть участь у багатьох подальших пригодах.
Прозаїчні версії закінчуються тим, що Марк викриває їх стосунки, коли Трістан грає під аркою на арфі для Ізольт. Король заколює свого племінника ножем у спину, а Трістан, на прохання Ізольт, смертельно душить її в міцних обіймах. Одне з ймовірних місць поховання Ізольт — Чапелізод у Дубліні, Ірландія.
Ізольт Бретонська ред.
Після того, як король Марк дізнається про таємний роман між Трістаном та Ізольт, він висилає Трістана до Бретані, заборонивши йому назавжди повертатися до Корнуолла. Там Трістан, отримавши серйозне поранення, потрапляє під опіку Хоела Бретонського. Він знайомиться і заручується з дочкою Хоела, Ізолт Бланшмейнс (Ізолт «Білі ручки»), бо вона має таке ж ім'я, як і його кохана. Однак вони не оформлюють шлюб через любов Трістана до Ізольт Ірландської.
Під час однієї з пригод у Бретані Трістан отримає рану отруєною зброєю, яку може вилікувати лише Ізольт Ірландська, найдосвідченіша лікарка світу. За нею посилають корабель, просячи, щоб її екіпаж прибув з білими вітрилами, якщо буде з нею на борту, і з чорними — якщо її не буде. Ізольт погоджується, і корабель мчить додому з білими вітрилами, однак Трістан надто слабкий, щоб дивитися у вікно і побачити, які у нього вітрила, тому він просить зробити це наречену. Приревнувавши, Ізолт Бретонська каже йому, що вітрила чорні, і Трістан вмирає від розпачу. Коли Ізольт Ірландська прибуває до коханого і знаходить його мертвим, вона помирає від горя поруч з Трістаном.
Ця послідовність смерті не зберігається у Прозовому Трістані. І хоча Ізолт Бретонська фігурує в деяких нових епізодах, вона більше не згадується після повернення Трістана в Корнуолл, хоча її брат Кахедін залишається значущим персонажем. Елемент фатальної підміни білих і чорних вітрил подібний до сюжетів з грецької міфології і міг бути запозичений з історії про Егея і Тесея.
У новітніх творах ред.
- Німецький композитор Ріхард Вагнер склав оперу «Тристан та Ізольда» за мотивами середньовічного твору Готфріда фон Страсбурга «Трістан».
- У «Королівських ідиліях» Теннісона, Ізольт зображена менш прихильно. «Вона розпачлива і вимоглива, зневажливо ставиться до Марка і пишається Трістраном, люблячи і ненавидячи нераціонально і нерівномірно».[5]
- Метью Арнольд у своїй поемі 1852 року «Трістрам та Ізольт» зосереджує увагу на Ізольді Бретанській, в контексті вікторіанського культу домашнього життя.[6]
- В екранізації 2006 року Трістан та Ізольда Ізольду Ірландську зіграла Софія Майлз.
- Ізольду плутають з Мінервою у фільмі 1960 року Жана Кокто «Заповіт Орфея».
- Письменниця та історикиня Розалінд Майлз написала трилогію фантастичних романів, заснованих на романтиці Ізольт — «Ізольда: Королева Західного острова» (2002), «Покоївка-білоручка» (2005) та «Леді моря» (2005).
- У британському історичному художньому телесеріалі «Останнє королівство», знятого за мотивами серії романів Бернара Корнуелла «Саксонські історії», Ізольду втілила ірландська акторка Чарлі Мерфі.[7] В цьому серіалі Ізольт зображена як дівчина родом із Кернову чи Корнуолу (сучасний Корнуол).[8]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Mackensen, Lutz (27 червня 1988). Das grosse Buch der Vornamen: Herkunft, Ableitungen und Verbreitung, Koseformen, berühmte Namensträger, Gedenk- und Namenstage, verklungene Vornamen. Ullstein. ISBN 9783548344256.
- ↑ Kohlheim, Rosa; Kohlheim, Volker (1 березня 2016). Lexikon der Vornamen: Herkunft, Bedeutung und Gebrauch von über 8 000 Vornamen. Bibliographisches Institut GmbH. ISBN 9783411911790. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ Bromwich, Rachel (15 листопада 2014). Trioedd Ynys Prydein: The Triads of the Island of Britain. University of Wales Press. ISBN 9781783161478. Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ Ellis, Peter Berresford (27 червня 1996). Celtic Women: Women in Celtic Society and Literature. W.B. Eerdmans Pub. ISBN 9780802838087. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ Heckel, N.M., "Tristan and Isolt", The Camelot Project, University of Rochester. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ Ranum, Ingrid. «A woman's castle is her home: Matthew Arnold's Tristram and Iseult as domestic fairy tale», Victorian Poetry, vol. 47, no. 2, 2009, p. 403+
- ↑ The Last Kingdom - Queen Iseult. www.bbc.co.uk. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
- ↑ 'The Last Kingdom' Beautifully Blends Fact with Fiction (SPOILERS). Distractify (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
Джерела ред.
- Ронан Коглан «Ілюстрована енциклопедія легенд про Артура», Нью -Йорк, 1993.
- Норріс Дж. Лейсі (редактор) The New Arthurian Encyclopedia, New York: Garland, 1996.