Іда Фінк
| Іда Фінк | ||||
|---|---|---|---|---|
| пол. Ida Fink, івр. אידה פינק | ||||
.jpg) | ||||
| Ім'я при народженні | Іда Ландау | |||
| Народилася |
1 листопада 1921 Збараж | |||
| Померла |
27 вересня 2011 (89 років) Тель-Авів | |||
| Громадянство |
 Польща→ Ізраїль | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Сфера роботи | Голокост | |||
| Alma mater | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка | |||
| Мова творів | польська | |||
| Жанр | роман, оповідання | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Іда Фінк у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Іда Фінк (пол. Ida Fink; 1 листопада 1921, Збараж — 27 вересня 2011, Тель-Авів) — польсько-ізраїльська письменниця, чималу частину творчості якої займала тема Голокосту.
Біографія ред.
Іда Фінк народилася 1 листопада 1921 року у старовинному містечку Збаражі, Тарнопольського воєводства, Польської республіки (тепер Тернопільська область, Україна) у заможній та освіченій єврейській родині. Батько Людвик Ландау був лікарем, мати, з природничою освітою, вчителювала у Збаразькій державній гімназії імені Генріха Сенкевича.
1938 року родина Ландау переїхала зі Збаражу до Львова. Тут Іда Ландау з батьками мешкала в будинку на вул. Словацького, 16,[2] займалася по класу фортепіано у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. У 1941 році, з початком Другої світової війни її, як і багатьох євреїв, переселили в ґетто. Про це письменниця згадує в одному з інтерв'ю:
|
Коли я дісталася до будинку, Збараж вже перебував під німецькою окупацією. Нацисти встигли спалити синагогу і здійснити серію перших вбивств. Незабаром після мого приїзду відбулася так звана «дика операція», ще не названа своїм справжнім ім'ям, жертвою якої став 71 осіб, у тому числі герой моєї розповіді, має назву «Латка часу». Її провели вельми підступним і віроломним способом. За наказом німецького коменданта всіх молодих людей скликали на ринок. Ми з сестрою теж вирушили туди, але при вигляді величезної юрби страшно перелякалися і повернулися додому.... Лише після повернення додому ми дізналися, що сталося. Виявилося, з числа присутніх тоді відібрали 70 осіб, а пізніше ще й витягли рабина з дому. Всю цю групу завантажили на вантажівки, які з ревом покинули ринкову площу. Їх розстріляли у лісі, прямо під самим Збаражем.... Це була перша така операція в Збаражі. До того, як в 1942 році створили гетто, пройшли ще три або чотири подібних. Тільки завдяки випадку нам вдалося залишитися в живих.[3] | 
|
З гетто Іда Фінк у 1942 році вибралась на «арійську сторону», пережила війну за підробленими польськими документами. Згадує, що у цьому їй та її родині допомагали поляки.[3] У 1957 році вже разом з чоловіком і дочкою емігрувала до Ізраїлю. Працювала бібліотекаркою, журналісткою на радіо, перекладачкою, однак завжди хотіла бути письменницею. Багато років пропрацювала в меморіалі Яд Вашем, записуючи розповіді євреїв, які пережили Голокост.[4] На запитання, чи прощає вона тих, хто видавав та вбивав євреїв, відповіла:
|
|
Це філософське питання ... (Після тривалого мовчання) Думаю, що ... так. (Пауза) Я не настільки жорстока, щоб не зуміти цього пробачити. Але, з іншого боку, коли я замислююся над всім що відбувалося і над собою сьогодні, після стількох років, то приходжу таки до висновку, що в такому прощенні немає повної правди[3]. |
|
Творчий шлях ред.
Ізраїльська письменниця Іда Фінк пише польською мовою лише на одну тему — про те, як живуть, виживають і гинуть під час Голокосту. Вона є автором таких книг, як роман «Подорож» (1990) та збірки оповідань «Латка часу» (1987), «Сліди» (1996), «Відпливаючий сад» (2002). Її проза художньо економна і позбавлена емоцій[3]. Творчість Іди Фінк відзначено літературними преміями декількох країн — Анни Франк у 1985 році (Голландія), меморіалу Яд Вашем у 1995 році (Ізраїль), польського PEN клубу в 2003 році і Пінхаса Сапіра у 2007 році. Премією Пінхаса Сапіра щорічно нагороджують найкращих ізраїльських письменників, які пишуть на івриті, але для письменниці зроблено виключення і вона стала першим ізраїльським автором, який пише мовою діаспори й кому присудили дану премію[4].
Твори ред.
- «Wiosna 1941» (2009);
- «Odpływający ogród» (2003);
- «Ślady» (1996);
- «Podróż» (1990, переклад на англійську мову: «The Journey»);
- «Skrawek czasu» (1987, переклад на англійську мову: «A Scrap of Time»).
Українські переклади ред.
- Подорож / Іда Фінк; переклад з польської Н. Римської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 248 с.
- Сад відпливає / Іда Фінк; переклад з польської Н. Римської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. — 320 с. — ISBN 978-617-679-953-5.
Екранізація ред.
У 2002 році спільно німецькі та швейцарські кінематографісти за романом «Подорож» відзняли телевізійний фільм «Останній притулок», на прем’єрі якого в Ізраїлі були присутні обидві героїні — Іда Фінк та її сестра, котрі пережили гетто, табірну роботу, втечу, примусову працю у самому центрі Німеччини.[5]
За мотивами розповідей Іди Фінк у 2008 році було знято фільм «Весною 1941». Дія фільму «Весна сорок першого» розпочинається у 1971 році, коли віолончелістка з світовим ім'ям Клара Планк вперше за багато років приїжджає на батьківщину, де її захоплено зустрічають. Однак знайомі місця оживили в пам'яті події 1941 року, коли її родина рятувалася з міста до якого (як виявляється з діалогів) наближалися гітлерівці.[6].
Визнання ред.
- премія Анни Франк (1985);
- премія Альберто Моравіа (1996)
- спеціальна премія польського ПЕН-Клубу (2003)[7];
- Премія Ізраїлю (2008).
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 35.
- ↑ а б в г Шрам памяти (рос.)
- ↑ а б Ида Финк [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ » Без розповідей письменниці Іди Фінк історія Голокосту на Тернопіллі залишатиметься неповною…. zolotapektoral.te.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
- ↑ Десятая муза [Архівовано 1 травня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Penclub. www.penclub.com.pl (пол.). Архів оригіналу за 4 лютого 2018. Процитовано 4 лютого 2018.
Посилання ред.
- Без розповідей письменниці Іди Фінк історія Голокосту на Тернопіллі залишатиметься неповною… [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Ида Финк [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Десятая муза [Архівовано 1 травня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Шрам памяти [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела ред.
- С. Ткачов, В. Ханас Фінк Іда // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 521. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Т. Федорів Місто та люди Іди Фінк [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)