Жданов Ігор Олександрович
І́гор Олекса́ндрович Жда́нов (нар. 29 грудня 1967, Вінниця) — Міністр молоді та спорту України у другому уряді Арсенія Яценюка[1] та уряді Володимира Гройсмана, український громадський і політичний діяч, комендант Майдану під час Революції гідності, член Ради Майдану, кандидат політичних наук, волонтер АТО.
| Ігор Олександрович Жданов | |
|---|---|
 | |
| Народився |
29 грудня 1967 (56 років) Вінниця |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
| Членство | Верховна Рада України VIII скликання |
| Посада | Міністр молоді та спорту України |
| Партія | Народний фронт |
| Нагороди |
 |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 8-го скликання | |||
| ВО «Батьківщина» | 27 листопада 2014 | — | 2 грудня 2014 |
|
| |||
Життєпис ред.
Освіта ред.
У 1992 році закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1994-му — аспірантуру юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в 1996-му — курси молодих європейських лідерів по програмі Ради Європи в університеті Thames Valley[en] (Велика Британія).
Кандидат політичних наук — захистив кандидатську дисертацію[2]
Трудова діяльність ред.
У 1986—1988 рр. — служба в армії.
У 1993-му розпочав експертну та громадсько-політичну діяльність, як позаштатний консультант Комітету ВР з питань молоді, спорту та туризму.
У 1994-му — представник кандидата в президенти України в Центрвиборчкомі.
У 1994—1995 рр. працював у юридичному управлінні Адміністрації Президента України Леоніда Кучми і в групі помічників Глави Держави під керівництвом Олександра Разумкова. Пізніше, вперше за всю історію незалежної України група помічників президента подала у відставку на знак протесту проти внутрішньої політики Дмитра Табачника, серед них був і Ігор Жданов.
У 1997—1999 рр. — співробітник апарату Ради національної безпеки і оборони України (помічник заступника секретаря РНБО).
У 1995—1997 і 1999—2005 рр. — один із ініціаторів, засновників та організаторів Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, директор політико-правових програм.
Автор більше сотні аналітичних доповідей, статей та наукових праць із конституційної, судової, адміністративної реформ, проблем боротьби із корупцією, міжконфесійних відносин, врегулювання статусу АР Крим.
Від 2002-го — позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
У 2004-му — провідний аналітик виборчого штабу кандидата в президенти Віктора Ющенка. Активний учасник Помаранчевої революції, співавтор програми «10 кроків назустріч людям».
У 2005—2007 рр. — перший заступник Голови Центрального виконавчого комітету партії Народний Союз «Наша Україна», член політради партії. На парламентських виборах 2006 і 2007 рр.. входив до складу керівництва центрального штабу блоків «Наша Україна» і «Наша Україна — Народна самооборона».
У 2008-му — вийшов з партії [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.] на знак незгоди з політикою руйнування демократичної коаліції, яку проводила «Наша Україна» та її почесний Голова — Президент України Віктор Ющенко.
Від травня 2008-го — президент аналітичного центру «Відкрита політика» (Київ). Генеральний директор громадської організації «Фонд „Відкрита політика“» [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.]. Зокрема, АЦ «Відкрита політика» спільно з Інформаційною агенцією «Інтерфакс-Україна» здійснював проєкт «Політичні підсумки тижня».
Під керівництвом І. О. Жданова ГО "Фонд «Відкрита політика» також реалізував такі проєкти, як створення Демократичної платформи з реформування наукової сфери в Україні, проєкт «Допоможемо дітям Донбасу!»[недоступне посилання з липня 2019], проводив соціологічні дослідження, круглі столи присвячені проблемам формування європейських цінностей серед молоді, патріотичного виховання молоді, популяризації науки та підтримки юних науковців, розвитку дитячого телебачення та медіавиховання.
У 2009 р. — здійснював загальну редакцію та є співавтором аналітичної доповіді «Аналіз державної політики з дотримання прав дітей національних меншин» [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Англійський примірник доповіді зберігається в бібліотеках багатьох міжнародних організацій в Україні і закордоном.
У 2009—2011 роках був керівником проєктів з розробки методичного посібника з формування міжкультурного діалогу серед дітей та підлітків, а також соціальної реклами на тему свободи слова, поваги до прав людини, авторами якої були юні журналісти.
Здійснював керівництво окремих проєктів з організації Центру профілактики нехімічних залежностей [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.], Міжнародної медіашколи спільно з німецькими аніматорами, Міжнародної зеленої школи спільно з провідними ліцеями та університетами України.
Від 2011-го — викладач курсу «Вступ до політичної аналітики» у Національному університеті «Києво-Могилянська академія».
У 2012 р. — голова Громадської Ради при МЗС України [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.]. Під час свого головування відстоював курс України на європейську інтеграцію та підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, послідовно виступав опонентом Митного союзу. [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.]
У 2013—2014 рр. — активний учасник Революції гідності, комендант Майдану, член Ради Майдану [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.], один із засновників Всеукраїнського об'єднання «Майдан», здійснював інформаційно-аналітичний супровід дій опозиційних партій у Штабі Національного Спротиву.
У 2014-му — волонтер АТО, неодноразово бував в зоні АТО та особисто доставляв на блокпости і у місця розташування батальйонів територіальної оборони ЗСУ «Київ-1», «Батьківщина», «Рух Опору» та інших — різноманітну благодійну допомогу, зібрану власними зусиллями: бронежилети, їжу, спорядження, легкові автомобілі, прилади нічного бачення, тепловізори, приціли, загалом на суму понад 1 млн грн.
У 2014-му — керівник виборчого штабу кандидата в президенти України Юлії Тимошенко. Під час дострокових парламентських виборів — № 10 у виборчому списку ВО «Батьківщина».[3]
У 2014 році обраний народним депутатом України від ВО «Батьківщина» до Верховної Ради VIII скликання.[4]
2 грудня 2014 р. — призначений [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.] на посаду Міністра молоді та спорту України.
17 лютого 2016 року міністр молоді та спорту України Ігор Жданов виключений з лав партії ВО «Батьківщина»[5].
11 квітня 2016 року вступив до «Народного фронту»[6].
14 квітня 2016 року Верховна Рада України призначила новий склад Кабінету Міністрів України (уряд Гройсмана), у складі якого Ігор Жданов перепризначений на посаду Міністра молоді та спорту України[7].
29 серпня 2019 року уряд Володимира Гройсмана відповідно до статті 115 Конституції України склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України, а Ігор Жданов був звільнений з посади Міністра молоді і спорту України.
З грудня 2019 року — ментор Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво».
З 1 січня 2020 року — член Ради засновників Всесвітнього антидопінгового агентства (World Anti-Doping Agency, WADA Foundation Board Member), обраний Комітетом Міністрів Ради Європи.
Особисте життя ред.
Одружений. Є син Арсеній і дочка Ярина[джерело?].
Захоплення: історія, фантастика, футбол, настільний теніс, шахи.
Джерела ред.
- ↑ Рада проголосувала новий Кабмін. Українська правда. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ «Активістська орієнтованість масової політичної свідомості в сучасній Україні» НАН України. Ін-т політ. і етнонац. досліджень ім. І. Ф. Кураса. — К.: Б. в., 2009 р. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 5 липня 2019.
- ↑ Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Центральна виборча комісія. 10 листопада 2014. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 29 серпня 2020.
- ↑ Верховна Рада України. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ "Батьківщина" виключила Жданова з партії. Українські новини. 17 лютого 2016. Архів оригіналу за 18 лютого 2016. Процитовано 14 квітня 2016.
- ↑ Жданов став членом "Народного фронту". 2016-04-11publisher=Українська правда. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 14 квітня 2016.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|4=(довідка) - ↑ Рада затвердила новий Кабмін Гройсмана (повний список, фото). ukranews.com. Українські новини. 14 квітня 2016. Архів оригіналу за 24 квітня 2016.
Посилання ред.
- Досьє на сайті Liga.net [Архівовано 16 березня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |